Глава 1

- Допоможіть - кричу щосили, але мене так ніхто й не чує 

- Допоможіть - востаннє кричу і чую, як тканина на моїх грудях тріщить, а сукня падає на землю. Остання річ, яка прикривала мене від цього мерзотника безжально падає і я втрачаю свою надію на порятунок. 

- Відпусти мене - з останніх сил б'ю його куди тільки можу, ногами також відбиваюсь, але він набагато більший за мене, хоча я і не бачу цього і темному підвалові, та фізично розумію. Цей мерзенний тип міцно тримає мене однією рукою, а інша до болю стискає груди. 

 - Мені боляче, відпусти мене - кричу на нього майже захлинаючись від сліз, які вже більше пів години стікають з моїх очей. 

-  Всі ви такі, спочатку такі недоторкані лялечки, а потім ще сама продовження будеш просити  - промовляючи це його рука повільно спускається донизу і я починаю плакати щосили 

- Непотрібно, ви мене з кимось сплутали - намагаюся достукатись до абсолютно незнайомого чоловіка, але все марно

- Хаха ха, розсмішила, ще скажи, що незаймана, так відбиваєшся, ще скажи, що неприємно - їдко промовляє мені на вухо, тримаючи за волосся, а іншою рукою міцно стискає горло. 

- Так, не приємно -  тихо промовляю, бо розумію, що повітря стає все менше і менше, і воно може закінчитись  в будь-яку хвилину. 

- Нічого, зараз будеш кричати від задоволення - грубо відповідає і сильно штовхає мене, а я не втримавшись на ногах, відлітаю від нього і головою вдаряюсь в стіну.  Нестерпний біль одразу пронизує  тіло, як же болить, але зробити я нічого не можу. Рукою тягнуся до голови, і відчуваю на пальцях теплу рідину, якої дуже багато.

Шансів на порятунок стає все менше, адже розумію, що просто не можу зорієнтуватись і піднятись з місця. Доки я оговтуюсь, чоловік підходить до мене та заглядає в моє обличчя та останнє, що я бачу перед тим. як мої очі заплющуються - його мерзенне обличчя. Ніколи цього не забуду............

Як же погано, голова просто розколюється, а все тіло ломить. Очі мої закриті, але ніби переді мною знов стоїть той чоловік. Повільно відкриваю очі, оглядаю приміщення, яке наповнене денним світлом і радію, що я не в тому підвалі. Хоча, чому тут радіти, адже це  місце я не знаю і можливо це дім того самого чоловіка. На вигляд кімната дуже охайна. в  чорно - білих тонах,  велике ліжко на якому я лежу, дві тумби, як розміщені по сторонах і велика шафа та величезна плазма, яка розташована на протилежній стороні від ліжка. 

Повільно підіймаюсь, хоча даться мені це дуже важко, одразу  розумію,  що мене хтось перевдягнув, або навіть краще сказати одів у велику чорну чоловічу футболку.  Що ж зі мною  сталось відколи я знепритомніла. Адже це було вночі, а зараз на дворі день. 

Повільно підіймаю руку на голову і розумію, що на ній пов'язка, і як я одразу це не зрозуміла ? Все-таки підводжусь з ліжка і прямую оглянути себе в дзеркало. Одразу помічаю свої червні очі,  а колись вони були світло голубого відтінку. На голові таки розташувалась пов'язка на пів голови. Вона в мене маленька, а так здається ще меншою. Футболка, у яку я одягнена  мені майже звисає до колін, а на ноги, натягнуті носки, які також не мого розміру,  адже вони  сягають колін, на яких видніються великі рани. Одразу помічаю, що вони оброблені, адже немає крові, хоча це сталось і вчора ввечері.

Оглядаюсь в кімнаті та вирішую покинути її, але страх сковує мої ноги. А якщо я таки у квартирі цього чоловіка, як мені звідси вибратись. Погляд образу чіпляється за вікно, до якого одразу підходжу. Моєму розчаруванню нема меж, адже тут десь це не перший поверх, і точно не п'ятий. Одже,  стрибнути не вийде, тому точно треба виходити з кімнати. Повільно відчиняю двері та мене зустрічає ще одна кімната, а в самій квартирі чутко тільки мої кроки, це мене трохи заспокою і я вже впевненіше оглядаю територію. Так проходжу дві кімнати, вони відчиненні, ще одна була зачинена і так доходжу до кухні, де також нікого немає, швидко кидаюсь до виходу, але як тільки смикаю двері, вони не піддаються. Починаю сильно штовхати їх, але вони та так не відриваються.

І як же мені звідси вибратись ?.........

Вітаю, нова історія вже почалась. Такого, я ще не писала, але час творити нову історію.

Приємного читання, а якщо сподобалось став зірочку.