Загублені уламки

Спокій

Біжу, біжу...
Швидко, тягне мене усюди —
то в одну сторону, то в іншу.

Як же хочеться спокою і тиші,
яких би вистачило хоча б на мить,
щоб встигнути видихнути, відпочити.

Але якщо зупинюся хоч на мить,
то мене схопить за руку, шию, тіло —
примушуючи рухатися далі,
навіть якщо вже не матиму сил.

 

 



#2046 в Різне
#394 в Поезія

У тексті є: роздуми, вірш, пошук сeбe

Відредаговано: 09.04.2025

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше