Біжу, біжу...
Швидко, тягне мене усюди —
то в одну сторону, то в іншу.
Як же хочеться спокою і тиші,
яких би вистачило хоча б на мить,
щоб встигнути видихнути, відпочити.
Але якщо зупинюся хоч на мить,
то мене схопить за руку, шию, тіло —
примушуючи рухатися далі,
навіть якщо вже не матиму сил.
Відредаговано: 09.04.2025