Загублені уламки

Брехня

 

Виникає питання у собі:
Як часто брешу собі,
Щоб узгодити всіх,
Обійтись без сварок, образ,
Зробити щасливими всіх?

Єдине лишається одне:
Чому? Навіщо я це роблю?
Розбираю, шматую себе на шматки,
Даю, пригощаю усіх,
Залишаючи собі нічого —
Лише біль, гіркоту, пустоту.

#вірш



#1785 в Різне
#338 в Поезія

У тексті є: роздуми, вірш, пошук сeбe

Відредаговано: 09.04.2025

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше