Пролог

«Завжди і скрізь палаю в муках розпачу і люті

Й ношу з собою Пекло… Сам я – Пекло!

Провалююсь у прірву, а під нею

Нові безодні зяють, глибші й глибші,

Де й Пекло вже здаватиметься Раєм.

Невже мені полегшення не буде,

Покути чи прощення? …Ні! Ніколи,

Допоки не зламаюсь у покорі».

З поеми Дж. Мілтона «Втрачений Рай»

Переклад О. Жомніра

   Він збуджено метався по своїй темниці, заламуючи руки. Вже давно звик до своєї обителі та вічного мороку. Ще б пак, за стільки-то років! Знав тут кожну цеглину, кожен дрібний камінець, якими була вислана долівка та викладені стіни. Тихо сповзали й падали вниз краплі води, породжені постійною вологістю. Здавалося, тут живе якась невідома істота,  така ж липка та чорна, як і місце її останнього прихистку.

 Лише одна-єдина свічка горіла тут, на хиткому камені посередині. Створіння підскочило до неї і тьмяне полум’я осяяло його. Якби хто побачив, не впізнав би у ньому шанованого колись пана священника. Спотворений, змучений, майже нелюдський — він бридко вишкірився. З його горла вилетів звук, радше схожий на гарчання, аніж на сміх. Мов у лихоманці, з божевільною усмішкою-оскалом потвора почала розкидати навсібіч сувої пергаменту. Вони розліталися, сичали, ніби змії, і звивалися довкола ніг.

— Де… Де?!

   Врешті він знайшов, що шукав, і схилився над пожовклим сувоєм, повністю списаним древніми символами. Його голова нервово сіпнулася і кістляві руки ще сильніше стиснули пергамент. Довгий чорний палець ковзнув по шматку вичиненої телячої шкіри.

— Коло закриється… дев’ять…

   Скоро. Він так довго чекав — і ось нарешті це станеться! Душі клятих ченців тепер належатимуть йому.

Істота потушила свічку пальцями і злилася з темрявою стін.

——————

Любі друзі! 
Пропоную вам зануритися в життєву драму, яку я виношувала протягом багатьох років у своїй голові та, беззаперечно, - у серці. 
Це історія про вибір. Часом він легкий, та іноді здатен кардинально змінити життя. 
Це розповідь про становлення людини як особистості. Про складність вибору. Про тернистий шлях до покликання. 

Також запрошую доєднатися до ТГ каналу "Загублені у вічності", де ви зможете знайти більше зображень та обговорень роману. https://t.me/zahubleni_u_vichnocti