Частина 2

В аудиторії, де мав проходити розподіл, було ніби у вулику. По усій її території розмістилися міні групи студентів, у кожній з яких щось голосно й весело обговорювали. А розповідати було про що, адже вони щойно повернулись з літніх канікул, емоції вирували, бажання повідати про те, що у кожного з них відбулося за цей період, прямо таки розпирало зсередини. Щирі усмішки, обійми, дзвінкий сміх супроводжував протягом чотирьох років, і цього року, можливо вони бачили один одного. Далі була практика.

Воно й не дивно, адже вона була шансом успішно виїхати на сесії, перекривши успішним її проходженням незадовільні оцінки за інші екзамени, якщо такі мались звичайно, та й стажування теж на дорозі не лежало. Можна сказати, що практика була своєрідним квитком у майбутнє, а яким воно буде у кожного з них залежало ще й від місця її проходження.

Практикою курувала Лідія Волянська, надзвичайно талановита й одночасно дуже вимоглива викладачка. Рідко зустрічаєш таких людей, які навіть не дивлячись на невеличку зарплатню, вік й особисті справи, з головою поринають в улюблену роботу й таким захопленням й непідробною щирістю розповідають про майбутню професію студентам, що навіть ті, хто випадково затесався сюди, змінювали вектор своєї діяльності. Вона не могла допустити того, щоб з-під її крила вийшли недоспеціалісти, адже це кинуло б тінь на її бездоганну репутацію.

Пролунав дзвінок, дівчата вже зайняли свої місця, двері відчинились й до аудиторії увійшла пані Лідія. Окинула присутніх надмінним поглядом, хмикнула й присіла на стілець. Поки вона розкладала на столі документи, у приміщенні настала така тиша, навіть часом страшно ставало. Невже практика буде такою не простою?

- Шановні студенти, за кілька днів  починається новий етап у вашому спокійному та безтурботному житті. Практика, яку вам доведеться проходити, поставить вас в умови, незвичні для вас, але саме це допоможе вам визначитись зі шляхом, яким надалі упевнено крокуватимете. Для деяких це стане більше ніж просто відміткою у заліковій книжці. Але не буду далі вас мучити інтригою, тому переходимо безпосередньо до завдань, які стоятимуть перед вами. – Пані Лідія підвелася з-за столу, обійшла його, зупинилась по центру аудиторії, витримала коротку паузу, яка дала можливість студентам подіставати записники з ручками, й продовжила далі. – Для початку вам потрібно обрати те видавництво, у якому ваша душенька бажала б розкрити увесь свій потенціал. Увага на екран.

Усі присутні спрямували свій погляд на дошку, за кілька секунд на ній з’явився слайд, що рябів від великої кількості рядків на ньому. Перелік пропонованих для проходження практики видавництв насправді вражав, але не стільки кількістю, скільки чудернацькими назвами: «Фортіс», «Vivi», «Шість капелюхів», «Мудрий лев», «Модний дім», «Гламурна штучка», «Red» тощо. Очі розбігалися, та особливо не було на чому зупинитись. Більшість з них Яна вже знала, інші, поки що, зацікавленості не викликали. Хотілось чогось незвичного, нестандартного, щоб  захопило з першого погляду, бо зовсім не було бажання проходити вже кимось протоптаною стежиною, навпаки – рухатись в протилежному напрямку. Усередині з’являлось відчуття, що от-от, і звичний стиль життя залишиться в минулому, поступаючись своїм місцем чомусь новому, незвіданому, хвилюючому кров…

- Далі, вивчаєте структуру редакції, ведення документації, знайомитесь з досвідом роботи колег, дотримуєтесь всіх правил внутрішнього розпорядку редакції та техніки безпеки, виявляєте творчість та ініціативність, вчіться шукати найактуальніші теми, намагайтесь розкривати їх адекватно, і не забувайте щодня фіксувати в щоденник практики всі свої види професійної діяльності, завдання та їх виконання. Встигли занотувати? – Насмішливий погляд пробігся аудиторією, наостанок зупинившись на одній зі студенток – Яні Дубінській, яка спокійнісінько, з кам’яним виразом обличчя, робила записи у своєму блокноті. Здогадалась увімкнути диктофон. Розумна дівчинка, уміє комбінувати, значить легко зможе й розшифрувати записи. – Продовжуємо далі. Яку ж документацію необхідно здати по завершенню практики? Слухайте уважно, двічі не повторюватиму. Письмовий звіт з особистим підписом студента-практиканта, характеристику з місця проходження практики, обов’язково з печаткою та підписом. Далі, щоденник практики та папка матеріалів відповідно до програми. Яно, роздайте, будь ласка, кожному роздруківку. – Дівчина спокійно піднялася з місця, забравши папери закружляла аудиторією. – Даю один день, щоб визначитися з місцем проходження. – Схопивши папірці, які хаотично лежали на столі, покинула аудиторію.

Дівчата ж потирали ручки, сподіваючись потрапити тільки до відомих, популярних видавництв, і бажано, щоб займалися модою й стилем. Та все ж чекали вирішальної відповіді Яни, адже саме вона була «мозковим центром» четвірки, й зрозуміло, що проходження практики за таких умов, було б уже на сьогодні вирішеною справою, проте дівчина не поспішала. Її не приваблювали фальшиві глянцеві «пики», шокуючі подробиці життя відомих людей, сміливі поради стилістів і таке інше. Ні, це все було не тим, чужим, відлякуючим, доступним, але не бажаним.

-        Ні, сьогодні я не обиратиму. Ще є досить часу, щоб обрати те, що припаде до душі. – Яна спокійно закрила блокнот й поклала його до сумки.

-        Тобто не обиратимеш? Ми от уже визначились і тобі радимо приєднатися до нас. Щоб усі були разом. – Іванка почала нервово перебирати волосся. Вона так завжди робила, коли щось йшло не за її планом.

-        Та і я теж хотіла б ще подумати, — невпевнено сказала Олена, завовтузившись на лавці. – Справді, куди поспішати.

-        Ну-ну, а в результаті оберете якусь зашарпану, Богом забуту друкарню, й самі там припадете пилом. – Підтримала невдоволення подруги Олеся. – Та й взагалі, якщо доля стати крутою журналісткою і працювати в найкращому місці, то так чи інакше, все станеться так, як має статися.