Загублені у часі або встигнути до Нового Року

Епілог

Вітер свистів у вухах, потужно і пронизливо, заглушуючи все навколо, а обличчя леденіло від морозу. Люди споглядали на мене збоку, мов на навіжену, та мені було все одно. Я бігла, не знаючи куди і навіщо, але не зупинялася ні секунди.

Я знову вдома. Здається, що нічого не було, все було лиш сном, та я не вірю! Не вірю! Я була в минулому з бабусею, котом—фамільяром і ще з кимось, але я не пам'ятаю цієї людини!

Ноги самі мене несли і привели до головної площі міста. Я стояла, як вкопана, крутячи головою в різні боки, аби знайти щось, когось... Вдивляючись в кожне обличчя, я не знаходила того погляду. Невже все таки сон?

Раптом, здалеку я побачила погляд. Погляд що заворожив мене з першої зустрічі. Те крижане синє полум'я, що своїми язичками зігрівало душу.

Мій Яр…

Ми повільно йшли на зустріч один одного, не відводячи погляди. І ось, ми стоїмо поряд. Він геть не схожий на того шістнадцятирічного хлопця, та бешкетний вогник в погляді видає йогоз головою. Здавалося, я потонула в ньому.

— Хіба це не сон? — Тихо прошепотіла я.

— Ні, це наша реальність, вона як і безумство, одна на двох.

— Тоді, я згодна її ділити з тобою вічно.

Александра

Подобається

#2891 в Фентезі
#1932 в Сучасна проза

У тексті є: подорож у часі, новорічна історія, подорож та святкові пригоди

Відредаговано: 13.06.2024

Додати до бібліотеки

Поскаржитись