10

Ми чекали ночі.

Саме в цю пору, о 22.00 мав відбутися ритуал роз'єднання душ. На подив, я була абсолютно спокійна, тільки якесь дивне передчуття хвилювало в середині.

Весь минулий день і аж до вечора, я провела з бабусею. Ми разом прикрашали ялинку, пили какао і говорили. Довго говорили про все на світі. А тепер, ідучи, по засніженій вулиці, я розумію, що більше такого ніколи не буде. Поодинокі сльози стікали по обличчю і замерзали від холоду, перетворюючись на маленькі солоні крижинки. 

Ще здалеку, посередині парку, я побачила постать, яку ніколи не сплутаю ні з ким іншим. Ярослав. За декілька днів він став для мене таким близьким і рідним. Я навіть не очікувала, що я- педант-бухгалтер до мозку кісток, так швидко прив'яжуся до когось. 

-Ти як, готова?-Сказав хлопець, коли ми зустрілися.

-Тобі чесно сказати?

-Не бійся, принаймні ти не одна.

-Ось це мене і хвилює. Була б я сама, все було б інакше. А зараз я лиш можу думати про те, що щось піде не так і ми опинимося бог зна де, порізну. 

-Послухай.-Різко зупинився Яр.-Я тобі обіцяю, де б ми не опинилися, в якому б місці і часі не були, я тебе завжди знайду.

Я дивилася йому у вічі і вірила. Вірила у кожнісіньке слово.

Прямо перед входом у кафетерій, ми обійнялися, так сильно, мов востаннє.

За умовами ритуалу, кожен з нас. Мав проходити цей шлях від початку до кінця самостійно, в різних кімнатах, ідучи різними дорогами.

Зайшовши в середину, я ніби потрапила в якесь потойбіччя. На підлозі були розставлені десятки затухших свічок, на стінах намальовані різні знаки, а посеред холу стояв вівтар з дзеркалом і чорними свічками. 

-Привіт, Ярославо.-Прозвучав звідкись жіночий голос.

-Доброго вечора.. 

-Не бійся, мене звати Кіраель, я буду проводити ритуал, тому тобі треба буде виконувати чітко всі мої вказівки.

-То ви і є та сама відьма, яка невдало виконала ритуал?

-Ще чого! Нажаль, це була моя племінниця зі своїм фамільяром, хай би його чорти побрали.

-А ви можете сказати, як цей ритуал буде проходити у Ярослава?

-Нажаль, це не в моїх силах, лиш скажу, що ритуал буде протилежний твоєму. І так, час піджимає. Тобі потрібно взяти одну з чорних свічок і запалити її, після цього ти побачиш круг, в який тобі треба буде встати.

Коли я виконала вказівки, приміщення затопило світло всіх загорівшихся свічок, а віск що плавився, повільно стікав біля вівтаря навкруг мене.

Спочатку нічого не відбувалося, в холі стояла мертва тиша, яку згодом розрізав пронизливий шепіт. Ні одне слово я не могла розібрати. Це була невідома мені мова. Раптом, я відчула дивний жар, який здавалося, зосереджувався в районі серця. Він ставав все сильніше і сильніше, заполоняючи кожний атом в тілі

Останнім про кого я думала був Ярослав. Не знаю, який в нього ритуал, але маю надію, що він буде не таким як у мене.