9

Сьогодні зранку, ми з Яром мали зустрітися біля тієї ж бібліотеки. 

На цей раз, я йшла сама, тому вирішила йти через парк. Який же гарний все-таки зимовий пейзаж! Навкруги все вкрито товстенним шаром білого снігу, який ніби виблискує на сонці, а серед дерев виглядають смішні сніговички, які діти самі ліпили, як і ми колись. Давно я такого не бачила. Згадуючи зиму останніх пʼяти років, плакати хочеться: якщо і випаде сніг, то найближчим часом він перетворюється на Бог зна що, одні калюжі і бруд, а як бахнуть приморозки, то вся ця вода благополучно перетворюється на гололід і тоді починається глобальний сракопад. 

Вже біля виходу з алеї, я помітила невеличке кафе. Воно мені здалеку здалося дуже знайомим. І підійшовши ближче, я тільки утвердилася в цьому. Це був мій улюблений кафетерій. Зрадівши, я побігла до затишної будівлі і відкривши двері, відчула яскравий аромат ванілі і імбирного печива. Це було щось неймовірне і водночас рідне.

Замовивши каву з корицею і апельсиновий мафін, я сіла за столик біля вікна, і поки чекала на замовлення, писала Ярославу, щоб трохи перенести нашу зустріч.

Він нічого не відповів, але буквально через декілька хвилин, як тільки я збиралася насолодитися кавою, двері відчинилися і влетіло ЩОСЬ, закутане в двісті пʼятдесят шарів шарфів, курток, і ще чогось. Це  «щось» дуже дивно нагадувало мені Ярослава.

— Хей, сніжний ведвідь, я туть. — Помахала йому рукою.

Він, здираючи з себе одяг, підійшов до мене і бухнувся на стільчик.

— Ні, ну ти совість маєш, га?

— Та ніби ні, вона кудись пропалв. Певно, разом із твоєю втекла.

— Отож язва! Хтось по-моєму, вчора сильно ногами совав, що у нас часу мало, а сьогодні он, неспішно п'єш ось цю гидоту.

— Нічого це не гидота! Я просто обожнюю це кафе. Постійно вертаючись з офісу, я приходила сюди і пила каву.

Хлопець незрозуміло витріщився на мене.

— Чекай, а як твоє улюблене кафе з нашого часу, опинилося тут?

В моїй голові декілька секунд відбувалася загрузка, а потім, раптово зібрався пазл. По суті цього кафе і близько не могло тут бути, і слова про рай, і пекло сходяться! Для мене кава це рай, а для нього гидота. Хай там як банально це не було, та поки це єдине за що можна зачепитись.

А далі сценарій вже знайомий, доторк і..