4

Весь день і аж до ночі, я обдумувала все, що відбулося. Одна частина мене просто кричала про те, що це все нереально і певно, я лежу зараз у своїй квартирі в якійсь комі, чи ще щось. А інша твердила, що це все відбувається насправді і мені потрібно знайти будь-який спосіб, щоб повернутися додому.

На наступний ранок бабуся вирішила зайнятися підготовкою до Нового Року більш серйозно, тобто скласти меню. Пам'ятаю, як колись ми так само придумували різні цікаві страви, йшли на базар, купували найкращі продукти, а потім вдома готували, пританцьовуючи під музику. В повітрі витав запах фруктів, хвої і кардамону, який баця дуже полюбляла і додавала мало не в кожну справу. Ця підготовка не стала виключенням. Тому вже о сьомій ранку, ми ходили по базару і бабця прискіпливо оцінювала поглядом товар і продавців. От і зараз ми стояли біля прилавку з овочами, доки бабця говорила зі своєю подругою, бо побесідувати, то СВЯТЕ!

— От, Тоня тобі пощастило, таку внуку маєш! Гарна, роботяща, ще й така вродлива! Ах, яка наречена буде!

— Люд, ну ти вже так не перебільшуй, рано їй ще! Хай гуляє, насолоджується життям.

— Та ми вже в її віці мало не заміж виходили!

— Ну і що ми бачили? Спочатку романтика, а потім гори пелюшок, безсонні ночі і все життя за плечима. Ні, нехай дитина собі живе спокійно.

— І то правда..

В такі розмови я ніколи не влазила, тому що сенсу в цьому абсолютно не має, адже, що пояснювати людям, у яких це кліше відбито на підкірці свідомості.

Раптом, мене покрило табуном мурах і з'явилося відчуття, що на мене хтось дивиться. Повернувши голову в сторону натовпу людей, я помітила хлопця, що пильно розглядав мене. Так дивно, мені здалося, ніби я знаю його. А якщо це саме той, кого я маю знайти? Зірвавшись з місця, я швидко покрокувала до нього, та опинившись за миль, зрозуміла, що там нікого немає.

— Ярославо! Ти куди пішла?! — Покликала бабця.

— Та я, цей, нічого. Мені просто здалося.