— Не зрозуміла. Що значить, "ви"? Це що, не одна я застрягла у минулому?
— Кажу ж, все заплутано. За основу обряду ми взяли не правильний компонент, тому все перевернулося з ніг на голову. А точніше вийшов інший обряд, який саме — ми не впевнені, але скоріше за все заклинання потягнуло тебе і ще когось. І цього "когось" ми обов'язково маємо знайти, щоб з вашої крові зачитати магічний фон.
— Боже, що за маячня! Балакучий кіт, подорож у часі, магія — я точно з глузду з'їхала. — Приклала пальці до вісків. — Добре, а з мене одної зчитати цю магічну фігню ніяк не можна? Ми ж не знаємо, де знаходиться ця людина і по яким принципам її шукати. А можливо вона взагалі знаходиться на іншому континенті. Це ж як шукати голку в копиці сіна!
— Ну взагалі, за умовами магії, ви — компоненти одного обряду, тому напряму пов'язані і за логікою маєте бути поряд. По тій самій причині я не зможу зчитати фон тільки з тебе, тому що потрібен інший "компонент" для цілісної картини.
— Ну і як ми будемо його шукати? Можливо якісь знаки мають бути? Не буду ж я ходити по вулиці і у кожного питати "А ви раптом не перемістилися у часі?"
— Ну, ти маєш його відчувати.
— Я дуже рада! Яким чином це має відбуватися? Я маю якось на запах його відчувати, чи що?
— На справді я не знаю. — Тутан всівся на підлогу і почухав лапою голову. —Але якщо ти його зустрінеш — обов'язково це зрозумієш.
— Шикарно! Просто чудесно! Як в тій казці "Знайди то, не знаю що". І що мені зараз робити? Не сидіти ж, склавши руки?
— Поки що, саме це ти і робитимеш, доки ми не знайдемо твою половинку.
— Та що це за дурня така? Невже той ритуал ніяк по іншому зробити не можна?
— Нажаль. — Розвів він лапи в сторону.
Я сиділа на ліжку, втупившись поглядом в стіну і думала, думала, і ще раз думала. Такі історії я читала лише у фентезійних книжках, а тепер це сталося зі мною в реальності.
— Тутан, розкажи, будь-ласка, детальніше, що це взагалі за світ магії і як він влаштований?
— Взагалі світів є багато, але основних пʼять. Земля, де живете ви, люди, що не наділені даром. Терра, мій світ, світ магії. Його населяють різні раси і народи, які так чи інакше пов'язані з магією. В основному, в нас заправляють відьми. Ще є Юкірій — торгова планета, Унар і Верна.
— До речі, а ці світи мені дещо нагадують.Чекай, Юкірій схоже на наш Юпітер, Верна — Венера, а Унар — це Уран!
— Ну а що ти думала? Що ці назви вашої сонячної системи просто так взялися? Це все вигадали люди, які були пов'язані з нашими світами!
— Тобто, виходить, що в моєму світі теж є магія?
— Я ж сказав, що ваш світ населяють люди, що не наділені даром! Хоча, є певна версія, що колись ви володіли певними зачатками магії, проте техногенний світ її повністю витіснив. Такі правила магічної компенсації, або магія, або нічого.
— Тоді ж як люди були пов'язані з вашим світом?
— Ви подорожувати в просторі не можете, а ми таку можливість маємо. Звичайно це не дуже законно у нас, проте іноді закон можна і обійти. Тому багато хто так і робив, от і вийшло певне змішування світів.
— А як ти тоді тут опинився? Хіба цей закон тебе не стосується?
— Я фамільяр. В якомусь плані, я не належу ні одному світові, по суті я дух, що прив'язаний до хазяїна.
—Аааа… — Глибокодумно видала я.
— Так, малявка, мені надовго тут залишатись не можна, тому зустрінемось трохи пізніше.
— Хей, не залишай мене з усим оцим наодинці! І я не малявка! В моєму часі мені тридцять років майже!
-А мені сто сорок два, малявка. — Пропатякало це мурло і зникло! От просто взяв і розчинився в повітрі.
#2891 в Фентезі
#1932 в Сучасна проза
подорож у часі, новорічна історія, подорож та святкові пригоди
Відредаговано: 13.06.2024