Глава 38

Вона декілька разів перечитала це речення, розуміючи, що його для неї цілеспрямовано залишила Чара. Ймовірно, йшлося про вибір, який мала зробити Кароліна: або вона знайде Ауріаліс і дозволить Вертинському, Радославу і Чарі втілити всі свої задуми, або ж відмовиться їм допомагати, чим прирече Дмитра та ще невідомо яку кількість людей на страждання.

Здавалося б, вибір очевидний, проте Кароліна вагалася, адже порушувати природний баланс нікому не дозволено, а повернувши артефакт, вона той баланс не просто порушить, це змінить геть все. І сходилося до того, що Чара знала про це, тому й залишила своє послання.

«Полум’я або руйнує, або загартовує, Кароліно. І тільки ти обираєш, чому бути далі». Вона знову повторила це кілька разів, відчуваючи, як всередині з новою силою розростаються сумніви. Кароліна ще навіть не знайшла той омріяний артефакт, а через нього вже стільки всього сталося. То скільки ж тоді станеться, коли він таки опиниться в її руках, а потім і в руках Вертинського? Почнеться відбір, хто гідний вічного життя, а хто ні? Безперервна гонитва за безсмертям? А владою стануть ковалі? Чи лише Вертинський разом з тими, кого вирішить оживити? Залишалося тільки здогадуватись, якими вміннями були наділені учасники прадавніх ковальських братств і як вони їх можуть зрештою застосувати в теперішньому часі.

Вона перевела подих, усвідомлюючи, що надто багато небезпечних схилів у цій непередбачуваній подорожі до Ауріалісу. Кароліна звикла завжди думати про наслідки кожної дії, не була б вона тоді правницею, якби не зважала на результат. А ймовірні наслідки повернення Ауріалісу зовсім її не тішили. Насправді у неї вже давно почали зароджуватися наполегливі думки про знищення артефакту, щоправда, змістовно порозмірковувати про це та порадитись з Наумом за всіма подіями часу не знайшлось. Не існувало б Ауріалісу, не було б тоді й спокус за допомогою магії стати безсмертними. Тільки от на шальці терезів залишалось життя Дмитра, Кароліна ніколи б не покинула його та не заплющила на все очі. Вона мала щось вигадати, аби повернути душу слідчого до свого законного тіла. Однак, чи надавалася разом з заклинанням виявлення артефакту ще й інструкція щодо його знищення, жодних гарантій теж не було.

Кароліна вкотре зітхнула, намагаючись приборкати напруження, що пульсувало в кожному м’язі її тіла, навіть попри те, що знаходилась вона у вимірі снів, адже раніше настільки реальним все не відчувалося. Кароліна продовжила читати далі, сподіваючись, що знайде відповіді принаймні на більшість своїх запитань.

Чара писала досить простою мовою, хоча значення деяких слів Кароліна зрозуміла тільки завдяки тому, що багато часу, особливо в дитинстві, проводила в селі. Радослав не збрехав, її прародичка дійсно переповідала історію їхнього з ковалем доленосного кохання, що нагадувала невеличкий роман, тільки у своєрідному прадавньому стилі. Однак в розповіді відьми багато чого стосувалося безпосередньо і самої Чари та її родини.

Свою історію вона розпочала з опису магічних сил, якими володіли жінки з їхнього роду. Виявилося, що ці сили зародилися ще навіть задовго до Чари та були тісно пов’язані з часом і свідомістю. Кароліна одразу подумки нарекла їх «ментальними», помічаючи, як описи магії відрізнялися в прадавності. Раніше відьомські сили змальовували, як в сучасному світі змальовують міфи, кожному магічному вмінню та його власниці належала своя окрема історія. Хтось міг розпізнати все приховане, хтось бачив майбутнє, хтось вмів читати думки, а хтось мав емпатичні здібності, відчуваючи справжні емоції інших. В розповіді перераховувалось багато сил з описами їх проявлення, але керувати снами ніхто не вмів, та певно що і не мав цього вміти, адже такий унікальний хист вважався неперевершеною магією майбутнього, яка мала формуватися й зростати з кожним наступним поколінням відьом їхнього роду. Тож Радослав не збрехав, коли сказав Кароліні, що в його часі такі сили вважали хіба не легендою та дізнавалися про них переважно з видінь.

Більш детально про її надзвичайні здібності Чара згадала, коли розповіла, як побачила Ауріаліс та всі ті наслідки, до яких зрештою призведе його створення. Її так вразила магія Кароліни, що вона стала першою відьмою з їхнього роду, яка написала про ці сили у фоліанті, що передавався з покоління в покоління та містив у собі описи всіх відьомських здібностей. Однак його згодом, на жаль, було знищено побратимами Радослава, які полювали на Ауріаліс, після того, як він їм про нього розповів. Чара бачила у своїх видіннях, що Кароліна не лише подорожуватиме і керуватиме реальністю снів, змінюючи її, як вважати за потрібне, а й зможе переміщати предмети між світами.

Про сили Аліси також згадувалося у розповіді Чари. Виявляється, Аліса не просто здатна розпізнати все приховане, вона ще й може за допомогою самого лише доторку відкрите приховане будь-кому іншому, а також власноруч приховати когось чи щось за своїм вибором та бажанням. Загалом Кароліна та Аліса у видіннях Чари були наймогутнішими відьмами їхнього роду, які успадкували сили, що зміцнювались роками. Чара пророкувала їм величні звершення, зробивши саме сестер головними героїнями чи не найзагадковішої книги. Кароліні відверто ставало лячно від відповідальності, яка лягала на їхні з Алісою плечі. З одного боку це вражало, а з іншого – дратувало, бо ніхто їх з сестрою не запитав, чи хотіли б вони тієї відповідальності.

У кінцевому підсумку Чара розповіла, як вони з Радославом вирішили сховати Артефакт, покладаючи великі надії на сили Кароліни, вкотре підкресливши її могутність, і поставила на тому крапку, хоча залишалося ще чотири порожніх аркуші. Кароліна спантеличено прогорнула їх, не розуміючи, що і де пропустила, бо ніякого заклинання виявлення Артефакту ніде не зустріла. Вона повернулася на початок і знову перечитала розповідь Чари, уважніше придивляючись ледь не до кожного слова, проте ніякого заклинання дійсно не було.