Глава 35

– Октавій? Його серйозно звати Октавій? – Наум дивився на Кароліну так, ніби вона пожартувала.

– Все правильно, Октавій Нікитченко, сусіди сказали, мешкає в цьому будинку на сьомому поверсі, – вона підвела голову, шукаючи очима його балкон.

– Дивно, що не на восьмому. І всі його прямо знають?

– Припини чіплятися, в тебе теж старовинне ім’я, – Кароліна зупинилася поглядом на одному з вікон сьомого поверху. – Звісно знають, він декілька років тому своїм винаходом змусив увесь будинок повірити в існування привидів.

– Так, але одна річ – пересувати меблі на відстані, а зовсім інша – переміститися з привидом на одну частоту. Та ще й з хранителем миті, хтозна, в якій він взагалі площині перебуває.

– От зараз і спробуємо це з’ясувати. Ходімо, час завітати до пана Октавія в гості, – Кароліна взяла на всяк випадок до рук колостав та впевненою ходою попрямувала до під’їзду.

Винахідник відчинив двері своєї квартири майже одразу, на порозі Кароліну з Наумом зустрів чоловік років шістдесяти п’яти, він був геть сивоволосим і мав чудернацькі окуляри, але ставне тіло та свіже обличчя майже без виразних зморщок говорили, що за здоров’ям своїм він стежив ретельно.

– Вітаю, чим я можу допомогти? – пан Октавій привітно усміхався, ніби чекав на гостей.

– Вітаю. Мене звати Кароліна, а це – Наум, нам треба поговорити з вами стосовно вашого винаходу, – Кароліна вирішила не ходити околяса, одразу оголосивши мету їхнього візиту.

Пан Октавій усміхнувся ще ширше:

– Звичайно, проходьте, будь ласка, – чоловік прочинив двері ширше, щоб Наум та Кароліна могли увійти, і гостинно запропонував їм чаю або кави.

У пана Октавія була оригінальна квартира, ніби маленький приватний музей. Високий габарит дозволяв облаштувати кімнати довгими стелажами з книгами та різними цікавими предметами, як старовини, так і сучасності. Чого Кароліна тільки не побачила: і рукописи, і неймовірної кількості різноманітні механізми, схеми, деталі, невідомі пристрої, про призначення яких можна було лише здогадуватися, і каміння кольорів та розмірів просто на будь-який смак, і обереги, здавалося, з усіх боків світу. У Кароліни очі розбігались від цього розмаїття, вона одразу згадала Алісу, сестра б з цієї квартири не вийшла, поки геть би все не роздивилася та не дізналась про призначення кожного предмету.

Пан Октавій запросив гостей присісти за довгий дерев’яний стіл у світлій вітальні, а потім приніс чашки з кованим оздобленням, наповнені свіжозвареною кавою. І хоч Кароліна та Наум пів години тому були в кав’ярні, для знайомства та підтримання розмови все ж вирішили не відмовлятися від запашного напою.

Кароліна, тримаючись своєї позиції, довго не блукати навколо того, що їм потрібно було від винахідника, одразу розповіла, що знає історію, завдяки якій пан Октавій став місцевою знаменитістю, що вони з Наумом вірять у надприродне, і що їм треба організувати зустріч з привидом Вертинського, бо він становить неабияку небезпеку для інших.

У пана Октавія лише раз спалахнули очі, коли Кароліна говорила безпосередньо про привида, однак всю іншу розповідь він слухав цілком спокійно, ніби вже все знав. Кароліна декілька раз перезирнулась з Наумом, він помітно примружився, не приховуючи своїх підозр.

– Пане Октавію, а вас, здається, і не дивує зовсім причина нашого візиту. Чи ви щось вже чули про привида Вертинського?

У винахідника задоволена усмішка розійшлася ще дужче:

– Не чув, а бачив.

– В сенсі? Ви ще й силами надприродними володієте?

– Ні, Науме, я – науковець. Однак, хто сказав, що наука та магія – несумісні? Точніше буде запитати: хто довів, що це є так? – пан Октавій дав хвилину на роздуми, а потім сам і продовжив. – Ніхто не може цього підтвердити, але я зміг довести протилежне, що магія і наука – навпаки взаємопов’язані та спільно дають неймовірні результати. Вам напевно не розповіли всього, проте пересування речей на відстані – насправді було лише побічним ефектом. А на ділі я подорожував іншими вимірами, бачив різних істот, минулі роки та навіть майбутнє. Під час однієї з таких подорожей мені й показали ось цю саму мить, тому – так, я знав про ваш візит і про те, чого ви хочете від мене. І щоб не тягти гуму, одразу скажу, що я підготувався та можу допомогти вам хоч зараз.

– Зараз?! – у Кароліни очі злізли на чоло. – Ви серйозно можете прямо зараз влаштувати мені зустріч з Вертинським на зручній для нас обох частоті?

– Ну, я б це не так назвав та і площина, в якій перебуває хранитель миті, не може бути зручною для вас. Але, відповідаючи на ваше запитання, так, я можу все влаштувати. Мені потрібний тільки точний час смерті цього Вертинського і те, що вас пов’язує.

– Те, що мене з ним пов’язує? Очманіти, я не знаю, що мене може пов’язувати з привидом, який не витримує моєї крові! – Кароліна геть рознервувалась, бо не очікувала, що їй так швидко запропонують потойбічну зустріч, а коли таки запропонували, вона, як виявилось, не мала одного з обов’язкових складників.

– Кароліно, не хвилюйся, вас може пов’язувати книга. «Загартовані легендою» була в нього, він хоче, аби ти її прочитала, книга беззаперечно наділена магією, тож вона певно й пов’язує вас, – Наум промовляв спокійним голосом, аби вгамувати емоції Кароліни та не спровокувати її чергове занурення у свої сни.