Глава 32

У Кароліни перед очима промайнула перша розмова з продавчинею, яка ще тоді бовкнула про наречену коваля. Насправді Кароліна не надала тому значення, бо подумала, що жіночка сама мала певні погляди на нього чи просто хотіла позбутися конкурентки для місцевих дівчат. І взагалі їй тоді по цимбалах було, є хтось у Наума чи нема, вона й уваги на це не звертала. Проте за тиждень все докорінно змінилося. Її почуття до Наума повернули зовсім не в той бік, в який вона планувала рухатись, Кароліна сама не очікувала, що в неї виникне такий шалений і незбагненний потяг до коваля, наче в ньому було вмонтовано магніт. Її персональний магніт. А після нестримної пристрасті у ванній та ночівлі в одному ліжку, той магніт виріс ще більше. Тому новина, що слова про його наречену виявилися цілковитою правдою, просто вибила тверду поверхню з-під її ніг. В грудях запекло, звук на кілька секунд зник, вона не чула, що далі продовжувала говорити продавчиня, Кароліна, ніби знову перемістилася до іншої площини, тільки так паскудно їй ще в жодній площині не було.

– Приємно познайомитися, – тільки це вона і промовила та поквапилась за своїм пальтом. Кароліна не хотіла перетинатися з Наумом, бо їй бридко стало від усього того, що в неї з ним трапилось. Це ж треба було так поводитися, коли в самого наречена під боком. От і відповідь, чому від нього стільки холоду линуло.

Добре, що він десь пішов, Кароліна скористалась його відсутністю, хутко взулася, схопила пальто і вискочила на вулицю. Вона не пішла, вона просто побігла з його двору, зовсім не помітивши, як важко відчиняються ковані двері паркану, цього разу вони піддалися з легкістю, ніби співчуваючи їй.

Таксі Кароліна викликала вже шляхом до парку, коли з бігу перейшла на ходу. Вона вся тремтіла, проганяючи геть нав’язливі спогади, і лише коли дійшла до головної дороги, зрозуміла, що так і не застебнула пальта. Напевно Аліса недарма не довіряла чоловікам, варто було Кароліни дослухатися до своєї старшої сестри, перш ніж дозволити собі почуття до брехливого коваля.

Вона не хотіла більше з ним спілкуватися, тож написала коротке повідомлення, в якому подякувала за все, пообіцяла, що поговорить з Вертинським, аби той не чіпав його, побажала всього найкращого і попрощалася. Вже на останньому слові на очі таки навернулися наполегливі сльози, проте Кароліна швидко витерла їх і глибоко зітхнула, ні, плакати через того невігласа вона точно не збиралася.

Кароліна розрахувалася з водієм і вийшла надвір. Вона приїхала до лікарні, аби нарешті поговорити з Радославом, хоча рішучості в неї було не так і багато, як могло б здатися на перший погляд, тіло пробирали свавільні дрижаки, тільки-но вона уявляла Дмитра з чужим і геть прадавнім нутром у собі. Проте Кароліні вже набридло нічого не знати й не розуміти, вона вирішила, що після розмови з Радославом спробує прикликати до свого сну або й до тієї тимчасової площини ще і Вертинського та розставити не коми, а нарешті крапки.

Вона бачила, що їй телефонували з невідомого номера, здогадуючись, хто це був, адже номер Наума Кароліна заблокувала. Всередині вирували дивні відчуття, коли хвилювання перемішувалося з розчаруванням, а образа, ніби й нагадувала про себе, однак дівчина вже всіма думками поринула у зустріч з невідомим.

Кароліна побачила медсестру, яка доглядала за Дмитром, і вирішила в неї розпитати про його стан, а заодно й обережно дізнатися, чи помітили вони хоч якісь зміни в його поведінці. Миле обличчя медсестри одразу ж насупилось, коли вона почула запитання Кароліни, та не дала їй і слова вставити, адже миттю обізвала Дмитра безвідповідальним впертюхом, який не дбає про своє здоров’я. Кароліні довелося вислухати п’ятихвилинний монолог про легковажність і невдячність пацієнтів, перш ніж медсестра таки виговорилася та нарешті повідомила, що Дмитро виписався під свою відповідальність.

У Кароліни злізли очі на чоло, в нього ж зовсім нещодавно стріляли, чим той Радослав думав узагалі?

– Перепрошую, а він щось говорив? Може казав, де поїде?

Медсестра дивилася на Кароліну, як на несповна розуму:

– Додому він поїхав! Куди ще, на вашу думку, він може поїхати після вогнепального проникального поранення? Зовсім вже подуріли, – вона розвернулась і попрямувала геть, бурмочучи собі під ніс обурливі слова.

Кароліна довго не розмірковувала, хутко викликала таксі та поїхала до будинку, де мешкав Дмитро. Принаймні хоч якісь свої речі він мав рано чи пізно забрати. Тим паче Дмитро – слідчий, Радослав повинен був усвідомлювати, що ця професія накладає відповідні обов’язки навіть попри лікарняний, тож, якщо він поводитиметься геть не типово для Дмитра, можуть виникнути певні запитання.

Вже підійшовши до дверей під’їзду, Кароліна збагнула, що в руці весь цей час тримала колостав, напевно машинально прихопивши його з собою. Через свій збентежений стан вона й не помітила, що він постійно був з нею. В роті миттю стало гірко, наче Кароліна полину наїлася, однак вона не підпустила нахабні думки, випросталася та натиснула код замку, який і досі добре пам’ятала.

У Кароліни було кілька секунд, поки вона підіймалася ліфтом, щоб продумати свою розмову з Радославом, який ймовірно обживався у тілі Дмитра. Вона не хотіла ходити околяса, вирішила говорити прямо та без жодного прикрашеного слова. Досить вже, «наприкрашалась» з Вертинським, стільки людей постраждало від нього.

Темні двері Дмитрової квартири з графітовим вічком, що наче дивилося конкретно на Кароліну, одразу повернули відчуття кількарічної давнини. Вони з Дмитром практично не сварилися у стосунках, що і мало б певно привернути увагу. Спочатку не сварились, поки Кароліна не дізналася про його часті брехні. Тоді все й зійшло нанівець, а постійне з’ясування стосунків стало мало не нормою. Але були в них і гарні миті, які промайнули перед очима, ніби кінокадри, як тільки Кароліна побачила його двері. Сказали б тоді їй, що Дмитру доведеться через неї пережити.