Глава 16

Кароліні навіть кумедно було бачити, як Дмитро допомагає сестрам привести кімнату до ладу та прибрати сліди магічного ритуалу, який проводила Аліса. Досвідчений слідчий і магія… Хто б міг припустити таке.

Насправді їй було досить дивно, що Дмитро так швидко погодився, не довіряла вона його словам. Навіть і сама Кароліна й досі не могла прийняти все те, про що говорила Аліса, він же на першій хвилині дав згоду всунути свого носа в потойбічні справи. Хіба жага до пригод може в нього заграла? Закортіло гострих відчуттів?

По квартирах ходили представники служби НС, поліціянти та медики швидкої, з’ясовуючи, кому потрібна допомога. Колеги Дмитра ще й розпитували про те, що ж зрештою сталося, Кароліні чутно було, як сусіди внизу скаржилися на незрозумілий вибух. Звісно, ніхто пояснити причину не міг.

– Ти вже вигадав казочку для інших? Що будемо говорити? Як брехати? – все це нагадувало Кароліні один з її снів, бо повірити, що такою є реальність, складно було.

– Ну, є в мене одна думка. В будинку неподалік декілька років тому затятий вчений-фізик проводив експеримент, хоча насправді він далеко не один його провів, як виявилося потім. Так от, науковець той досліджував частоти та електромагнітні хвилі, він розробив свій прилад і коли вмикав його, у сусідів відбувалися вдома дивні речі. В мене купа заяв лежало, що в будинку завівся полтергейст. Але коли ми побачили записи з камер спостережень, волосся таки стало дибки, бо предмети в абсолютно різних квартирах рухалися самі собою. А потім, як з’ясувалося, то все справа рук чудернацького вченого. Хоч його прилад і визнали науковим відкриттям, проте адміністративний штраф довелося таки сплатити.

– Ти хочеш на нього звернути, чи що? Але ж це нахабний наклеп!

– Та не хочу я ні на кого нічого звертати, просто скерую потік слідчих версій до тієї, що це міг бути один з наслідків минулих експериментів. Може не все знайшли тоді. До іншого логічного пояснення все одно ніхто не докумекає.

– Не знаю… Не подобається мені це.

– Кароліно, коли вони почують про цю справу, то ніхто навіть нічого нового не шукатиме, повір. В нас вистачає роботи, ніж займатися незрозумілими винаходами та їх наслідками.

Вона обійняла себе руками:

– Ну, інших пропозицій ми все одно поки не маємо.

– Слухай, а звідки в тебе ключі від квартири сестри?

– А ти забув, що вона – геологиня? Аліса вдома буває рідше за інспекторів, що лічильники перевіряють. От і попросила наглядати за її квартирою та поливати квіти, а чому тебе це так дивує?

– Та ні, не подумай нічого, просто помітив, що ви значно зблизилися, ніж раніше.

 Кароліна глибоко зітхнула:

– Напевно так і є. А тепер через того привида, відчуваю, що й мешкатимемо скоро разом.

– Ти дійсно його бачиш? Він прямо такий, як у фільмах показують? – Дмитро майже на шепіт перейшов, ніби щоб привид не почув.

– Не зовсім, але так, я його дійсно бачу. І тобі треба бути дуже обережним, бо він може вселитися і в тебе.

Тут у двері квартири Аліси постукали, Дмитро одразу ж пішов, аби відчинити:

– Розберемося, не переймайся.

Що говорити, вечір і безсонна ніч минули шалено. Дмитро поїхав до відділу, аби дізнатись, що й куди рухатиметься, а дівчата лише під ранок закінчили прибирати скло.

Після великого прибирання, Аліса взяла необхідні речі й дівчата поїхали до Кароліни, бо у квартирі швидко стало прохолодно.

Коли вони сіли пити чергові горнята кави на кухні, Кароліна вирішила, що час вкотре підняти напружену тему:

– Розповідай все, що тобі вдалося дізнатися завдяки ритуалу? Не просто ж так Вертинський одразу прибув? І що це за купа порожніх папірців, які ми ледь зібрали? Звідки вони взялися?

– А як же наш третій напарник? Ми ж домовилися без Дмитра нічого не робити?

– Так ми нічого й не робимо. Але всього йому знати не обов’язково.

Аліса усміхнулася:

– Насправді я теж так думаю, тому нічого раніше і не розповіла. Однак це заради його ж добра. Річ у тім, що привид Вертинського певно і не хотів мені нашкодити, але він досить сильно пов'язаний з книгою, що подарував його племінник, з’явився майже одразу. Привид промовив: «Не ти, а вона!», – і вказав рукою на нашу з тобою світлину. Тож прочитати чи зрозуміти «Загартовані легендою» можеш лише ти. Я ще запитала, чому навколо нього така непроглядна темрява і навіщо він шкодить людям, а той несподівано вибухнув та розлетівся на купу дрібних папірців.

– Дивно, чому саме на папірці? На них же нічого не написано? Чи це для більшого ефекту?

Неочікувано Аліса полізла до кишені своєї спідниці та дістала звідти складений клаптик паперу:

– Один з них вилетів прямо з книги, він порожнім не був.

У Кароліни аж подих перехопило, вона вже думала нагримати на сестру, що та довго мовчала, проте хутко розгорнула паперовий клаптик і прочитала єдиний напис, що на ньому мався:

– Ліза Кондратенко. Хто така ця Ліза Кондратенко?

Аліса знизала плечима: