Глава 4

Кароліна щосили намагалася триматись і не нервувати, чудово усвідомлюючи, що це марна трата часу – сперечатися зі своєю сестрою:

– Алісо, як я можу не втручатися, якщо це моя робота? Хто проєкт рішення на виконком готуватиме? Сусід? Ні, сестричко, саме я.

– Піди у відпустку. Можна ж? Ти ще не брала у цьому році.

– Алісо, годі! Відпустка не звільнить мене від правового висновку щодо цього звернення. Якщо там дійсно все гаразд, нехай собі здійснять перепоховання, нам яка різниця! – Кароліна таки втратила терпіння. Вони з Алісою не зрозуміють одна одну в цій площині та не дійдуть згоди, це було очевидно. Кароліна любила свою сестру, але були речі, думки щодо яких ніколи не узгоджувалися між ними. Їй одразу пригадався випадок з дитинства, доволі моторошний випадок…

Якось вони разом з Алісою поверталися автобусом з екскурсії з іншого міста. Людей було небагато, тож дівчата навіть підспівували тихенько пісні, які лунали з радіо автобуса. Та певної миті старша сестра несподівано припинила підспівувати й чомусь почала часто обертатися, наче її хтось постійно кликав.

– Що сталося, Алісо? – маленька Кароліна запитала майже на вушко, побачивши бліде обличчя та налякані очі сестри.

– Нічого. Все гаразд. Ти тільки сиди рівно і не обертайся, добре?

Кароліна хоч і малою була, проте розуміла – щось не на жарт лякало її сестру. Тільки от це «щось» позаду знаходилось, а обертатися їй заборонили.  

Однак існувала між дівчатами одна вагома відмінність: Аліса – мила кульбабка, а Кароліна – неслухняне перекотиполе. Не любила вона робити так, як хтось їй наказав. Ні. В неї хіба не з пелюшок щодо всього була своя думка, тому слухатись інших – то зовсім не про Кароліну.

Тож і тут вона вчинила так, як захотілося їй, взяла та й повернула голову. Нічого незвичного дівчинка не побачила, просто незнайома старенька бабуся уважно дивилася в їхній бік. Що в цьому такого? Чого Аліса так наполохалася?

– Кароліно! Я ж сказала, не обертайся! – Аліса чимдуж обійняла сестру і притиснула до себе так, аби у неї не було шансів знову поглянути назад.

– Але чому не можна? Що там такого?

Аліса зітхнула:

– Ти бачила стару, яка дивиться на нас?

– Так, і що?

– А те, що вона погана, зрозуміло? Вона робить дуже страшні речі. Не треба дивитися на неї, а тим паче дозволяти торкатись себе. Особливо до волосся. Ні в якому разі не дозволяй торкатися свого волосся! Ти почула мене, Кароліно? Зараз же вийдемо на наступній зупинці.

– Але ж це ще не наша зупинка?

– Не наша. Однак для нас так буде краще. Нічого, прогуляємося, шляхом зайдемо до кафетерію, морозива купимо.

Проте Кароліна не відставала:

– А чому та бабуся погана? І що такого вона страшного робить?

– Людям шкодить. І нам зашкодить, якщо доторкнеться до когось.

– Алісо, мені здається, ти вигадуєш.

Сестра обернулася, миттєво смикнулась і притиснула Кароліну до себе ще міцніше.

– О, ні! Ближче сіла... – Аліса глибоко дихала і сильно нервувала. Вона зиркала на дорогу, шепочучи собі під ніс, аби швидше вже та зупинка і вони змогли нарешті вийти з автобуса. А вже за декілька хвилин схопила Кароліну за руку та поквапилась до дверей, потягнувши за собою малу.

Сестра побачила, що бабця дійсно сиділа вже майже за ними. Вона посміхалася дівчинці, але посмішка ця була холодною та моторошною, від неї у Кароліни одразу шкірою мороз промайнув. Їй здавалося, що крізь простір від тієї дивної старої до неї тягнулися вологі слизькі мацаки, намагаючись залізти під одяг і присмоктатися до шкіри. Кароліна відчувала тремтіння в тілі, яке раптово з’явилося і з кожною наступною хвилиною лише зростало.

Однак несподівано очі старої злапали іншу дівчинку, яка сиділа напроти й смакувала чималим тістечком. В погляді бабці миттю спалахнули підступні хижі вогники, вона підсунулася ближче до дівчинки та почала щось їй говорити. Та спочатку нічого не відповідала, проте доброзичлива посмішка старої зрештою викликала в ній довіру, і дівчинка стала весело відповідати.

– Алісо, дивись, та бабуся розмовляє з іншою дівчиною і все гаразд.

Сестра перевела погляд і з жахом здригнулась. Вона почала дихати ще глибше, приклавши до рота свою долоню, в її очах панувала цілковита розгубленість.

Аж ось стара дістала цукерку і простягнула дівчинці, вона декілька секунд з цікавістю роздивлялась її, а потім потягнулася своєю маленькою ручкою назустріч.

– Катю, не бери її! – Аліса вигукнула на весь автобус. Люди одразу ж повитріщалися і замовкли, пильно розглядаючи дівчат. Однак тільки не та незнайома бабуся, вона наполегливо щось промовляла до маленької, не припиняючи підступно посміхатися.

– Катю, ні! Не треба! – схоже, Аліса знала дівчинку зі смаколиком, вона вже навіть хотіла підійти, але було запізно, Катя взяла до рук цукерку і гнівно покрутила пальцем біля скроні, натякаючи, що Аліса дурепа.

– Гей! Не смій таке показувати моїй сестрі! – маленька Кароліна вирвалася і кинулась до нахабного дівчиська, проте Аліса вчасно перехопила її. Вже виднілася зупинка, тож як тільки Кароліна не намагалась вдруге вирватися та дати на горіхи невігласці, Аліса все ж втримала її, а потім потягла за собою на вулицю.