Розділ 9 Таємниці книги

Ранок у маєтку професора почався не з тиші, а із запеклих сперечань. Перші холодні промені сонця ледь пробивалися крізь густий туман за вікном, але у вітальні вже було гаряче від напруги. Нічна знахідка в каміні не принесла полегшення, а лише породила ще більше питань, які важким тягарем тиснули на кожного.

— Ми не можемо діяти наосліп! — різко говорив Блейк, міряючи кімнату швидкими кроками, а його тростина з кожним ударом об паркет наче відраховувала дорогоцінний час. — Обшукувати цей триповерховий склеп без чіткого плану — це втрата сил. Старий перехитрив нас навіть із могили.

— Але ми маємо перший ключ! — гарячився у відповідь Карл, тримаючи в руці залізне серце. — Ми не можемо просто сидіти й чекати, поки Мелісу накриє черговий напад!

Меліса сиділа в кутку дивана, бліда, з темними колами під очима від безсоння. Вона мовчки слухала їх, відчуваючи, як усередині неї, десь на самій межі свідомості, ворушиться щось чуже, важке, що чекає на її слабкість. Поруч із нею Отець Михайло тихо перебирав чотки, губами повторюючи слова захисної молитви.

— Стоп. Досить, — раптом рішуче промовив Карл, зупиняючи суперечку. — У нас є ще одне джерело. Книга, яку мені віддав Отець Михайло в церкві. Дід написав її своїм шифром, і якщо він сховав речовини, там обов'язково має бути інструкція.

Лікар підійшов до великого столу, де лежала старовинна книга в чорній шкірі. Блейк і священик підійшли ближче, навіть Меліса підвелася, долаючи слабкість у ногах.

Карл розкрив пергаментні сторінки, дістав свої дитячі зошити з ключами до дідового коду й заглибився в роботу. Протягом кількох годин у кімнаті панувала тиша, порушувана лише шелестом паперу та рипінням пера Карла, який виписував розшифровані символи. Нарешті він підняв голову, і на його обличчі застиг вираз крижаного прозріння.

— Я знайшов, — хрипким від утоми голосом сказав Карл. — Тут описана анатомія самого ритуалу. Для повного злиття та закріплення душі в новому тілі діду знадобилося п'ять магічних та хімічних компонентів. Кожен із них запечатаний в окремій скриньці. Отже, у цьому домі сховано п'ять скриньок, і до кожної потрібен свій унікальний ключ.

Блейк сперся на стіл, уважно вдивляючись у перекладені Карлом записи. — І що це за ключі? Наш перший має форму серця. Що далі?

Карл вказав на свої нотатки, де були намальовані п'ять символів:

— Дід розділив ритуал на п'ять фундаментальних елементів, — пояснив він. — Перший — Серце (символ життя та крові), і цей ключ уже в нас. Другий — Розум (контроль над волею судини). Третій — Зірка, яка в його окультній системі означає Душу. Четвертий — Рука (символ дії та фізичного втілення ритуалу). І п'ятий, фінальний — Переплетені гілки, що є древнім символом зв'язування, який остаточно скріпить його дух із тілом Меліси.

— П'ять ключів. П'ять речовин, — глухо повторив Блейк, перебираючи в пальцях знайдений у каміні ключ-серце. — І тільки коли ми знайдемо перші чотири скриньки, ми отримаємо доступ до п'ятої, де й буде лежати ключ від самого підвалу. Старий професор побудував справжній анатомічний лабіринт.

— Ці скриньки треба знайти за будь-яку ціну, — тихо, але з несподіваною залізобетонною рішучістю промовила Меліса, підходячи до столу. Вона подивилася на ключ у руках Блейка. — Перший ключ у нас є. Карле, що каже щоденник? Де перша скринька, яку відмикає Серце?

Карл знову подивився на розшифрований текст, де між гострими літерами медичного коду починала вимальовуватися перша смертельна загадка його діда. Полювання на привидів минулого в стінах маєтку офіційно почалося.

— На жаль, опису, де саме знаходяться скрині, немає. Принаймні, в цій книзі... — Карл безсило опустив руки на стіл, розтираючи втомлені скроні. — Тут лише сухі анатомічні та магічні розрахунки самих речовин.

Він швидко підтягнув до себе тонкий паперовий щоденник діда, який вони дістали з каміна.

— Наші єдині координати були тут. Але, як я вже казав, останні рядки, де починалися вказівки, навмисно затерті чи зрізані якимось гострим лезом. Залишилися лише ледь помітні відтиски пера на папері. Я спробую... я спробую заштрихувати їх вугіллям, щоб відгадати хоч кілька літер!

Карл гарячково схопив шматочок художнього вугілля і почав обережно водити ним по пошкодженій сторінці, намагаючись проявити рельєф зниклих слів. Це була кропітка, майже ювелірна робота, яка вимагала колосального часу.

Блейк уважно дивився на ці відчайдушні спроби Карла встановити напис. Його гострий погляд професійного сищика зафіксував, як повільно просувається справа. Детектив рішуче підійшов і поклав свою важку долоню прямо на сторінку щоденника, зупиняючи руку лікаря.

— На це в нас немає часу, — твердо й безкомпромісно промовив Блейк. — Твоє заштриховування забере весь день, а дівчина згасає на очах. Кожна година грає на руку мерцю. Будемо шукати в домі навмання. П'ять скриньок — це великі об'єкти, а не голки в стозі сіна. Мій досвід обшуків підказує, що такий егоїст, як твій дід, ховав свої скарби в місцях, які відповідали назвам ключів. Серце, розум, зірка... Ми знайдемо їх логікою.

Детектив замовк, насупився і, обвівши поглядом присутніх, озвучив головне питання, яке весь цей час висіло в повітрі:

— Але ось в чому питання... В цій книзі є чітка, покрокова інструкція, як прив'язати душу до тіла. А як же вигнати підселенця звідти? Як врятувати Мелісу, коли ми знайдемо цей підвал? Що, як професор написав цей підручник лише для свого тріумфу, не залишивши шляху назад?

У кімнаті знову запала важка, гнітюча тиша. Карл застиг, розуміючи правоту детектива: вони вчилися грати за правилами ворога, але не знали, як перемогти.

Раптом Отець Михайло, який до цього сидів нерухомо, підняв голову. Його старі очі заблищали від спогаду, що раптово виринув із глибин його багаторічних пошуків.

— Почекайте... — тихо, але чітко промовив священик. — Я згадав. Років сім тому, коли я оббивав пороги закритих архівів і намагався віднайти хоч якісь відповіді, доля звела мене з однією людиною. Це був справжній чорнокнижник з іншого, далекого міста... Ми зустрілися в похмурій придорожній таверні й розговорилися. Я приховував своє священицьке звання, а він — своє ремесло, але потреба в істині нас об'єднала. І він тоді розповів мені одне фундаментальне правило вищої магії.