РОЗДІЛ 1

У таємниць теж є душа.

Бліде, якесь міфічне світло місяця падало на вікна напівзруйнованого старовинного замку, і там воно начебто перетворювалося на примарних привидів, і наче тіні блукало численними кімнатами, і ховалося в темних закутках, тільки-но почувши чиїсь кроки чи голоси. Мешканці невеличкого містечка називали це місце загадковим і проклятим, адже тут колись два століття тому сталася загадкова історія, що потягнула за собою багато таємниць і загадок, а також одну історію кохання, герої якої, як розповідають старожили, доти не можуть віднайти спокою й умиротворення. З'являючись тінями і примарами в стінах замку, в якому колись жили, вони до тих пір шукають того, хто розкриє їхні таємниці і загадки, і вони назавжди завершать свою мандрівку на землі. Сріблясте світло місяця перетворювалося не лише на загадкових відання, які чимось нагадували чоловіків і жінок. Нічне світло місячного сяйва перевтілювалося на тварин і птахів: кішку, собаку, сову або в кажана. Чорні кішки переходили дорогу і ховалися в мороці ночі, собаки сиділи на ланцюгах і стерегли старі стіни загадкового замку від земних людей, які хоч дуже рідко, але приходили сюди, щоб повірити в загадкову магію напіврозваленого замку. А сови сиділи на деревах навіювали страх тим, хто наважився сюди прийти, своїми звуками, як і кажани, що пролітаючи над замком, веселилися на деревах і начебто своїми крилами закривали блідий міфічний місяць. А світло місяця в примарному вбранні нічної діви блукало між вікнами і проходило крізь стіни у свої таємничі покої де вона в сірому заході сонця наступу ночі проходила в свій жіночий будуар і читала красиві казки про чарівне кохання а коли вона мріяла то перо натхнення рукою музи сторінках минулих років таємничі легенди, які мешканці містечка тихо по секрету під покровом таємниці передавали один одному вірячи і не вірячи в них. Мешканці маленького містечка розповідали, що у напіврозваленому замку в одній із кімнат, які якимось – дивом збереглися живе таємнича похмура діва що там є велика галерея, в якій є дивною фантазією картини їх мало хто бачив, але ті кому пощастило їх побачити для багатьох вони здавались дикою розмазнею в яких, як не дивно багато хто бачив щось те, що було для них прекрасним і загадковим. Можливо, в них і були приховані таємниці та загадки старого замку. Існувала а може існує і доти легенда про прозорого вершника на вороному коні, який з'являється ні звідки і йти в нікуди ходили чутки, що цей таємничий незнайомець і є господар загадкового замку, який загинув на дуелі, зачищаючи честь своєї коханої, яка була з майбутнього. У тому ж замку серед квітів і диких троянд у рідкісні дні й вечори можна було побачити згорблену стару в лахмітті вона бродила серед квітів, а потім таємничим чином десь зникала. Старій було вже більше віку років і звичайно – а багатьом хто бачив її серед квітів вона була примарою. Але легенда про примарну діву таємничого вершника і старої, що бродила серед зарослих квітів, до тих пір були для багатьох жителів і любителів загадкових історії таємницею, поки одного разу в стінах напіврозваленого замку не з'явився той, хто захотів проникнути в таємниці і загадки тих забутих років.

РОЗДІЛ 2

Той, хто одного разу повірив у дива, захоче дізнатися про їхню таємницю.

Дорога в заході сонця і на якій він заблукав привела його до розваленого старого замку, які він спочатку прийняв за купу каміння, але підійшовши ближче він побачив прорізи дверей вікон і навіть серед усього цього виявив порожній басейн з якоїсь сумної мармурової статуї. чи чоловіки чи жінки. І хоч зараз ще було досить світло і день згасав незвичайними небесними фарбами і не що навколо не вселяло страх сам мандрівник, що заблукав у це таємниче місце, цього не відчував і хоч не був з-поміж людей, які боятися навіть своєї тіні зараз у нього було таке відчуття, що з приходом темряви тут починаються якісь дива а в стінах цього замку живуть загадкові жителі і навіть міфічні істоти, а поки вони причаїлися у своєму укриття і спостерігають за ним заворожуючи своїми таємними та загадками. І зараз через кілька годин він сидів на купі каменів дивився навколо себе і розумів, що не може піти і забути це чарівне і якесь таємниче місце воно ніби магнітом притягало його до себе малюючи в його уяву фантастичні портрети сюжети яких були чудові але прекрасні світи. Стемніло і чоловікові довелося включити ліхтарик він висвітлив навколо і його оточила якась тюрі літична краса. Він побачив. Бліде, якесь міфічне світло місяця падало на вікна напіврозваленого старовинного замку і там вони ніби перетворювалися на примарних привидів і немов тіні бродили по численних кімнатах і ховалися в темних кутах, почувши чиїсь кроки чи голоси. Жителі невеликого містечка називали це місце загадковим і проклятим адже тут колись два століття тому сталася загадкова історія, яка спричинила за собою багато таємниць і загадок, а також одну історію кохання герої якої, як розповідають старожили, доти не можуть знайти спокій і світ. З'являючись тінями та привидами в стінах замку в якому колись жили вони до тих шукають того хто розкриє їхні таємниці та загадки і вони назавжди закінчать свою подорож на землі. Сріблясте світло місяця перетворювалося не тільки на загадкові знання, які чимось нагадували чоловіків і жінки. Нічний світ місячного сяйво перетворювався на тварин і птахів кішку собаку сову або летючу мишу. Чорні кішки переходили дорогу і ховалися в темряві ночі собаки сиділи на ланцюгах і стерегли старі стіни загадкового замку від земних людей, які хоч дуже рідко, але приходили сюди, щоб повірити в загадкову магію напіврозваленого замку. А сови сиділи на деревах вселяли страх тим, хто насмілився сюди прийти своїми звуками, як і кажани, пролітаючи над замком, вони веселили на деревах і ніби своїми крилами закривали блідий міфічний місяць. А світло місяця в примарному вбранні нічної діви блукало між вікнами і проходило крізь стіни у свої таємничі покої де вона в сірому заході сонця наступу ночі проходила в свій жіночий будуар і читала красиві казки про чарівне кохання а коли вона мріяла то перо натхнення рукою музи сторінках минулих років таємничі легенди, які мешканці містечка тихо по секрету під покровом таємниці передавали друг вірячи і не вірячи в них. Мешканці маленького містечка розповідали, що у напіврозваленому замку в одній із кімнат, які якимось – дивом збереглися живе таємнича похмура діва що там є велика галерея, в якій є дивною фантазією картини їх мало хто бачив, але ті кому пощастило їх побачити для багатьох вони здавались дикою розмазнею в яких, як не дивно багато хто бачив щось те, що було для них прекрасним і загадковим. Можливо, в них і були приховані таємниці та загадки старого замку. Існувала а може існує і доти легенда про прозорого вершника на вороному коні, який з'являється ні звідки і йти в нікуди ходили чутки, що цей таємничий незнайомець і є господар загадкового замку, який загинув на дуелі, зачищаючи честь своєї коханої, яка була з майбутнього. У тому ж замку серед квітів і диких троянд у рідкісні дні й вечори можна було побачити згорблену стару в лахмітті вона бродила серед квітів, а потім таємничим чином десь зникала. Старій було вже більше віку років і звичайно – а багатьом хто бачив її серед квітів вона була примарою. Але легенда про примарну діву таємничого вершника і старої, що бродила серед зарослих квітів, до тих пір були для багатьох жителів і любителів загадкових історії таємницею, поки одного разу в стінах напіврозваленого замку не з'явився той, хто захотів проникнути в таємниці і загадки тих забутих років. Його уява в цю мить здалася йому настільки чіткою і справжньою, що він навіть струснув головою, ніби хотів позбутися його як видіння. Похолодало в повітрі запахло дощем лісом і квітами, а також ароматом диких троянд, які все ще цвіли тут. Охоплений якимось незрозумілим почуттям він ще раз провів променем світла навколо себе спочатку йому здалося, що він тут один, однак дивне почуття того, що він тут не один не покидало його і мандрівник, що заблукав у це таємниче місце, наважився зазирнути у вікно старого замку не підозрюючи. що вікна ця душі людей, які колись давно тут жили.