12 Розділ

    Морвенна стояла посеред своєї морської хатини, де скляні стіни відкриваои темну глибінь океану. Світло біолюмінесцентних ламп тремтіло блакитними відблисками, а за прозорим куполом повільно кружляла її акула - Шарквейв. Сьогодні в повітрі витало щось інше, не наукова цікавість, в рішення. На металевому столі перед нею лежав безсмертний кристал, такий блакитно-прозорий, світлий і майже невинний. Той самий матеріал, заради якого люди готові були вбивати, воювати і винищувати. Науковиця провела пальцем по його гранях. Руку обпік терпкий холод, який, здається, ішов ізсередини каменю.
- Ти даруєш життя. - Тихо промовила вона. - Але що буде, якщо трохи змінити твої властивості?
Морвенна піднесла кристал до складного апарату - системи кількох кілець, провідників та магічних резонаторів. Символи на панелі спалахнули.
- Подивимось, що буде, якщо замість стабілізації дати тобі перевантаження.
Дівчина обережно повернула важіль. Камінь почав вібрувати. Світло всередині нього спершу спалахнуло яскравіше, а потім раптово потемніло. Прозорість зникла. Натомість глибоко всередині почав зароджуватися темний вихор. Вчена задоволено усміхнулася, тихо та майже маніакально. Її очі азартно зблиснули.
- Ось вона - руйнація.
Несподівано артефакт став абсолютно чорним. У ньому не було ні блиску, ні світла, лише глуха темрява, така заманлива, наче безодня. Морвенна зняла його з апарата, поклала в кам'яну ступку й почала ретельно пертирати. Чорний порошок виходив легким, ніби попіл. За склом акула нервово змінила траєкторію руху.
- Тихо. - Прошепотіла її господиня. - Це заради нас.
Вона підійшла до напівпрозорої машини з десятками тон трубок і присосок. Потім на мить зупинилася.
- Якщо я помилюся, то це буде остання моя помилка.
Дівчина не вагалася довго. Вона швидко під'єднала до рук провідки. Присоски з клацанням закріпилися на шкірі. У вену ляглу холодна голка. Чорна суміш вводилася повільно, через резервувар.
- Почати ін'єкцію. - Прошепотіла Морвенна. Рідина пішла в її вени. Біль з'явився миттєво, не як укол, а як вибух. Вчена здригнулася.
- А-а-а! - Вирвався крик з її грудей. Тіло вигнулося, пальці судомно стиснулися. Чорна енергія розтікалася судинами, палячи зсередини.
- Тримайся... Тримайся... - Лунав шепіт крізь зуби. Світло в будинку почало миготіти. Під шкірою, вздовж вен, проступили темні лінії. Кінчики пальців набули чорного кольору. Біль тривав довго й нестерпно. Потім настала тиша. Морвенна опустилася на коліна, важко дихаючи. Вона обережно підняла руку і торкнулася підводної квітки в горщечку. Там, де її палець зустрівся з ніжною пелюсткою, проступила чорнота, яка швидко розросталася. За мить квітка розсипалася в пил. Науковиця завмерла.
- Працює...
Губи тремтіли, але очі сяяли дивною рішучістю.
- Смерть переможе безсмертя.
Магонароджена підвелася, хитаючись.
- Тепер ти.
Вона відкрила зовнішній шлюз. Акула запливла всередину великої резервуарної капчули, ніби відчуваючи наказ.
- Пробач. - Попрохала Морвенна, закриваючи купол. По трубочці пройшов той самий порошок. Та сама ін'єкція, тільки в більшій дозі. Акула здригнулася. Вода в резервуарі закрутилася вихором. Дівчина стиснула зуби, спостерігаючи за показниками.
- Тримайся... Будь сильнішою за них...
Тіло тварини почало змінюватися. Вона збільшувалася стрімко й невпинно. Шкіра темнішала доти, доки не стала глибоко чорною. Очі засвітилися холодним сріблом. Вона вдарила хвостом. Скляна стіна резервуара тріснула, і ударна хвиля прокотилася хатинкою. Науковиця засміялася - хрипко, майже беззвучно.
- Саме те, що треба.
Коли процес завершився, Шарквейв була втричі більшою, ніж раніше. Рухи стали важчими, проте потужнішими. Кожен помах хвоста віддавався гуркотом. Морвенна знову глянула на свої руки. Кінчики пальців здавалися вугільно-чорними.
- Це мене вб'є.
Ці слова прозвучали надивовижу спокійно. Чорна енергія дала їй небувалу силу, та це було тимчасово. Скоро ця перевага почне глодати свою жертву.

- Часу в мене небагато.
Дівчина дістала з шафи спеціальні рукавички - тонкі, з вплетеними нитками стабілізації та обережно натягнула їх. Темрява на пальцях зупинилася під тканиною. Акула, тепер гігатська й чорна, випливла з хатини.
- Дві партії. - Її погляд спрямувався у темну глибінь. - Ви думали, що керуєте світом.
Голос звучав тихо, але твердо.
- Я почну повстання. Ви навіть не зрозумієте, як все розсиплеться.
Вона знала: жити їй залишилося недовго, тому треба діяти негайно. В цих очах більше не існувало жодного страху. Тільки чорна сила, здатна знищити все, до чого Морвенна торкнеться.