10 Розділ

     Провулок ще не встиг охолонути від нічного жаху. Сірий ранок повільно розтікався між кам'яними стінами, торкався бруківки, ковзав по тріщинах. Місто гуло десь далеко, а тут панувала майже урочиста тиша. Коли прибув принц Діаманд, тепер уже офіційно слідчий, варта мовчки розступилася. Його світлий плащ різко контрастував із похмурими бетонними стінами. Погляд був холодний і уважний, без поспіху. Він не виглядав людиною, яку можна легко вразити.
- Ніхто нічого не чіпав? - Спитав Діаманд спокійно.
- Ні, Ваша Високосте. - Відповів один із вартових. - Як і наказано.
Слідчий кивнув і повільно підійшов до тіла. Оверлорд лежав біля стіни, зігнувшись у неприродній позі. Його шкіра була висушена до сіруватої тонкої плівки, що натягнулася на кістки. Очі провалені, порожні. Пальці скорчені.
- Той самий почерк. - Тихо мовив Строгольський. Він присів, не торкаючись тіла.
- Повне зневоднення... Миттєве. Без слідів боротьби на самому тілі.
Один із молодших слідчих ковтнув.
- Це... Знову він?
Діаманд не відповів одразу. Його погляд піднявся вище, до стіни. Камінь виглядав пошкодженим. На ньому виднілися глибокі вм'ятини, ніби щось з силою вдарило об нього. Тріщини розходилися павутинням. Принц підвівся й провів пальцями над однією із них.
- Тут була сила. - Пробурмотів радше сам до себе. - Але не така, як у жертви.
- Ви думаєте, оверлорд чинив опір?
- Ні.
Юнак відійшов на кілька кроків і оглянув простір цілком.
- Якщо це був Загадковий, то він не залишає шансів. Ви бачили попередні випадки. Жертви не встигають навіть підняти руку.
Його погляд впав на бруківку. Там виступали темно-вишневі краплини. Він поволі опустився навколішки.
- Кров.
Один із вартових нервово перезирнувся з іншим.
- Оверлорд не кровив, - продовжив Діаманд. - Тіло висушене. В ньому майже не лишилося рідини.
Строгольський провів пальцем по каменю, не торкаючись, а лише наближаючись і наче відчуваючи магічний слід.
- Отже, це не його кров.
В провулку стало ще тихіше.
- Ви хочете сказати... - Почав молодший слідчий.
- Я хочу сказати, - спокійно перебив принц. - Що цього разу наш вбивця не пішов бездоганно.
Він підвівся.
- Була боротьба.
Його очі мимоволі ковзнули уздовж стіни, до місця, де бруківка трохи провисла - як після сильного магічного сплеску.
- Сила води залишає інший відбиток. Тут є сліди ударної хвилі. І... Розсіювання енергії.
- Тобто?
- Тобто Загадковий зіткнувся з опором.
Кілька краплин крові зблиснули на цеглі.
- Судячи з усього, його поранили.
Варта напружилася.
- Це ж добре, чи не так? - Обережно спитав хтось. Строгольський заперечливо похитав головою.
- Ні.
Потім перевів погляд на тіло ...
- Поранений хижак - найнебезпечніший.
Кілька секунд слідчий мовчки дивився на місце події, наче намагався побачити те, що тут відбулося. У його уяві складалася картина. Оверлорд у повулку. Несподівано з тіні виходить Загадковий. Відбувається коротка страта. І раптом - чийсь опір. Магічний удар, контратака та кров.
- Він помилився. - Тихо сказав Діаманд.
- Хто, Ваша Високосте?
- Загадковий.
Його голос не звучав тріумфально. Радше зосереджено.
- Цей маніяк не звик, щоб йому відповідали силою. А цього разу йому відповіли. Питання лише в тому, - додав принц, ще раз оглянувши тріщини. - Чи це випадковість, чи хтось почав на нього полювання.
Він розвернувся до варти.
- Обережно зберіть зразки крові. І підніміть архіви щодо всіх оверлордів, які могли мати особисті рахунки з ним.
- Ви думаєте, це помста?
- У цьому випадку все - помста.
Юнак востаннє глянув на забарвлений у червоне камінь. І хоча він не знав нічого про сина м'ясника, роки навчання й холодну ненависть у тіні - інтуїція підказувала йому: гра змінилася. Але поки що в його картині світу було тільки троє. Вбитий Марквіс, поранений Загадковий і таємничий месник.