"Загадкова жінка" української літератури

Її обожнювали чоловіки й ненавиділи жінки. Марія Вілінська-Маркович увійшла в історію не лише як талановита письменниця Марко Вовчок, але і як поборниця жіночої емансипації.

МАРКО ВОВЧОК БУЛА ЕНЕРГЕТИЧНИМ ВАМПІРОМ

Сучасниць Марії Вілінської-Маркович шокувало те, що таким неймовірним успіхом у найкращих чоловіків користувалася жінка з «невродливою фізіономією».

«Що є такого в цій жінці, що всі нею так захоплюються? Зовні — проста баба, відбиток чогось соmmun; гидкі білі очі з білими бровами та віями, пласке обличчя; в громаді мовчить, ніяк її не розворушиш, відповідає тільки «да» і «нет».

А всі мужчини сходять від неї з глузду: Тургенєв лежить коло її ніг, Герцен приїхав до неї в Бельгію, де його мало не схопили, Куліш через неї розійшовся з жінкою, Пассек захопився до того, що кинув свою працю, свою кар’єру, змарнів увесь і їде з нею, незважаючи зовсім на те, що брат тільки видужав після гарячки, а мати захворіла з горя...

Марковичева вміє так зробити, що її прихильники скрізь обстоюють її, вона кинула чоловіка, чудову людину, — кажуть, «він її не вартий» — кинула хлопця, тримала його, як собаку на кухні, — кажуть, «її душа надто велична, щоб задовольнятися життєвими дрібницями».

Як мене обурює ця жінка. Де ж справедливість, коли такі створіння живуть на землі, щоб іншим життя псувати?», — обурювалася троюрідна сестра Льва Толстого Катерина Юнге.

Всі закохані в Марію чоловіки одностайно відзначали її «вампіризм».

«Сердцеедство» Марка Вовчка один із сучасників пояснював її «умением вкрадывания в душу собеседника».

«В начале знакомства она производила такое впечатление, что, казалось, и не найти другой такой симпатичной душевной женщины: как она понимает вас, как сочувствует вам во всём. Но мало-помалу в этом симпатичнейшем и задушевнейшем существе сказывалась немалая доля коварства… Она эксплуатировала вас самым беззастенчивым образом…».

З цим повністю погоджується Пантелеймон Куліш у листі до О. Огоновського: «Марка Вовчка вигадав я по созвучному слову Марковичка, та й не помилився, приложивши такий псевдонім: сей бо вовчок, той, що росте диким пагінцем на плодючому дереві, висисав так само живі соки з людей, що держали його на світі».

«ГАРЯЧИЙ» КУЛІШ ВИВІВ ЇЇ У ЛЮДИ

П’ятнадцятирічна Марія познайомилася із приятелем Тараса Шевченка етнографом Опанасом Марковичем в Орлі — на одній із вечірок у своєї тітки, у якої жила. Син полтавського поміщика, Маркович перебував там на засланні за участь у Кирило-Мефодіївському товаристві.

Чоловік відразу привернув її увагу, адже завжди ходив в сорочці-вишиванці й українській свитці та розповідав зібрані в народі казки й легенди. А тітка не шкодувала грошей на вбрання племінниці й прагнула, щоб та виглядала краще і багатше за інших.

«Марійка ж відмовилася від пишного вбрання і почала одягатися підкреслено скромно. Але ці скромні плаття, пошиті у кращих кравців, так спокусливо підкреслювали її не за віком розвинені форми, що Опанас, незчувся, як закохався», — так описує зваблювання Марією своєї першої жертви дослідник Володимир Сиротенко (Вербицький).

На його думку, їх навмисно застукали на гарячому, щоб змусити Марковича одружитися. І в січні 1851 року сімнадцятирічна Марія вийшла заміж за вченого, що був на одинадцять років старшим за неї. Вже після народження сина молода мама написала кілька коротких оповідань.

Чоловік відіслав оповідання своєму знайомому Пантелеймону Кулішу, який саме збирався зайнятися видавничою справою у Петербурзі. Той захопився її прозою, а далі запросив подружжя Марковичів до Петербурга.

Пантелеймон був яскравим, енергійним і незвичайно темпераментним чоловіком. Вперше з ним зустрівшись, Марія відчула, як затремтіло її серденько. Іскра взаємного еротичного вогню проскочила між ними — і нетривкий шлюб із Марковичем дав першу тріщину.

Починається до непристойності бурхливий роман.

«Тепер Марко Вовчок коло мене... Він мені сизим голубом гуде і соловейком співає. Він мене з великої туги визволяє. Він мене на світі задержує...», — зізнавався друзям письменник.

Однак незабаром ніжність переростає у гнів. «Її легковажність і зрадливість загубили мене. Життя мені обридло...».

Причина такої швидкої зміни настрою проста — пані Марія забажала європейської літературної слави й …втекла спочатку до Дрездену, а потім до Парижу із знаменитим російським письменником Іваном Тургенєвим.

Це він звабив жінку «лаврами», переконавши, що тільки в Європі Марія зможе по-справжньому реалізувати свій талант. «Заспокойтеся: Шевченко не повіситься, Куліш не застрелиться, Костомаров... можливо, кинеться у воду, — але що ж робити?» — іронізував Тургенєв.

ШАЛЕНІ РОМАНИ ПАНІ МАРІЇ ЗАКІНЧУВАЛИСЯ ТРАГІЧНО

Навесні 1859-го Марко Вовчок із 5-річним сином Богданом від’їздить до Німеччини. Завдяки Тургенєву письменниця знайомиться із мистецьким бомондом Парижа. Серед її добрих знайомих були Герцен, Лев Толстой, Добролюбов, Менделєєв, Боткін, композитор Бородін, французькі письменники Жуль Верн, Густав Флобер і Проспер Меріме.

Та вже невдовзі й той же Тургенєв пише Марку Вовчку «свирепые письма» й, врешті-решт, розводить руками: «Ви не без хитрощів, як самі знаєте... Ви химерна істота, й вас розібрати дуже важко».

Однак Куліш із Петербурга швидко «розібрав» ненаситну Марію й чітко визначився: «...Розбалували в столиці провінціалку і тим зробили з неї європейську потаскуху».

Та справжнє почуття прийшло до амбітної жінки в Дрездені. Там Марко Вовчок познайомилась із двоюрідною сестрою Герцена Тетяною Пассек і її сином — 23 річним Олександром. З першої ж зустрічі молодик шалено закохався в Марію.