Перші промінчики сонця, що пробиралися до мого будинку, ознаменували початок нового дня. Стривайте, я сказала мого? Не подумайте, що я така-сяка, взяла й привласнила чужий будинок. Це зовсім не так. Тері ще вчора пояснила мені, що містечко невелике й кількість посланців деколи зменшується або ж навпаки збільшується і якщо кожен почне будувати дім для себе, то місця буквально не залишиться. Тому вони й передають свою власність (будинки) наступникам, разом зі своєю силою.
Я поспіхом піднялася з ліжка й вирушила на пошуки свіжого одягу. Звісно, можна було б залишитися у старому, але Тері пояснила мені, що тут власна культура й вони носять лише одяг зі спеціальними вишивками. Зрадники ж або протестанти, вдягаються в щось простеньке, таке в чому була і я. Тому вчора до мене й ввірвалося стільки посланців. Вони знали, що я новенька, проте все ж тут високо цінували безпеку кожного й завжди перевіряли загрози. Чому так масово? Щоб завжди мати змогу відбити ворожий удар. Чому не одразу ж перевірили мене, як побачили? Хотіли дати трішечки часу, а самим за цей час зібратися.
Проте, чесно кажучи, я їх розумію. Окрім одного. Навіщо вони поводилися настільки дивно, коли вчора ввірвалися сюди? Тері так і не хотіла розповідати, про що точилася тоді їх суперечка. Тільки тепер починаю розуміти, що тоді посланці справді були на межі. Якби не висновок команданта й мої слова… Навіть не хочу думати, що було б.
Пройшла по дещо хитких сходинках нагору. Здавалося, наче саме тут маю знайти те, що вже ось доволі довго шукаю.
Відкрила перші ж двері й мій погляд наткнувся на маленький столик, що стояв у кімнаті, де більше нічого не було. Окрім стільчика з коричневою оббивкою та сірого ноутбука, екран якого світився.
Я підійшла ближче й немов зачарована сіла за стілець. Ще раз пробігла поглядом по кімнаті й зосередилася на екрані ноутбука.
«Привіт, Мельніріє. Сподіваюсь, ти таки прийшла сюди й читаєш цей лист. На жаль, все відбувалося надто швидко й ми не мали досить часу, щоб поспілкуватися. Та й зараз в будь-яку секунду ноутбук може розрядитися й ти вже не зможеш прочитати мого послання. Це не техніка, як тобі могло здатися, а звичайна магія. Цієї кімнати взагалі не існує, як і всіх предметів у ній. Захисне поле просто видозмінило все довкола. Тож пробач за можливі незручності, але банальний листочок паперу міг побачити ще хтось, а це – єдиний спосіб передати інформацію так, щоб тільки ти її отримала.
Зараз в Кальтенії, нашому містечку, дуже непрості часи. Все взагалі не так, як тобі може видатися, на перший погляд. Протягом довгих років в нас було спокійно, сутички, що відбулися вже доволі давно, не повторювалися. Але нещодавно з достовірних джерел я дізналася, що з’явилися послідовники Елькерії. Вони планують влаштувати масштабний переворот та знищити межі. В такому разі, перед усім, перед людством постане дуже серйозна загроза. Поки що ніхто не проявив своїх істинних намірів і ми не знаємо тих, хто насправді на ворожому боці, тож не довіряй нікому, навіть команданту.
Сподіваюсь, що ти…»
На цьому моменті ноутбук потух. Я з усієї сили почала натискати на всі клавіші, намагалася знову ввімкнути пристрій, але даремно. Магія вже розвіювалася, не даючи змоги дочитати лист до кінця.
Що я? Що мені потрібно буде зробити й чи взагалі щось робити? Можливо, я маю виявити зрадників? Але як? Або ж вона просить мене приєднатися до послідовників Елькерії? Хоча наче ні, посланець, що передала мені свої сили, була явно проти такого перебігу подій. Хоча, можливо, саме так я зможу вибратися звідси й потрапити до Ніка. Що ж робити? Це був мій єдиний друг, споріднена душа, з яким, на скільки розумію, я поділилася своїм даром – говорити подумки. Чи може це одна з властивостей, якими володіють посланець і зв’язковий? Та й чому вони взагалі називаються зв’язковими? Тері розповідала, що так уже дуже давно й вона гадки не має, хто це придумав. Але все-таки чому не повідомляч? Хоча, розумію, зв’язковий набагато краще звучить.
Зв’язковий* – той, з ким посланець поділився своїм даром. Зазвичай він залишається поза межами містечка і допомагає посланцю бути в курсі всіх подій у країні.