У вечері Роман знову сів за комп. І знову те саме. Повідомлення від «Афродити»
– Ну і що ти там надумав за день?
– Нічого.
– Як жаль. Ти мене розчаровуєш.
– Скажи краще – тобі це вже для чого?
– Намагаюся тебе розрухати. Щось ти надто підупав.
– І чого це в тебе така раптом доброта? Хто ти насправді?
– Сам подумай хто! В мене завжди в усьому є своє зацікавлення.
– Ти дивна. Чи дивний. Не знаю. Але нічого цікавого тут бути не може. І взагалі, відстань від мене.
– Не поспішай. Не все так просто.
– Ще й як просто. Ти від мене відчепишся і все.
– Подумай добре про все. Ти ще проситимеш мене про послугу колись.
– Так, я був не правий не один раз. Так, я брехав. Так, я в душі думав про інше. Так! Але це було колись. Тепер все змінилося. Моє его не буде більше мною маніпулювати. Мого его більше не існує. Я готовий змінюватися і тільки в кращий бік.
Більше відповіді не було.