Розділ 24.

   Ранок на Сайріні починався без світанку в земному розумінні цього слова. Спершу темрява посвітлішала над східним горизонтом, потім крізь крони дерев просочилося тьмяне зеленкувате світло. На листях дерев заблищали краплини вологи, а квіти навколо поселення повільно розкрили пелюстки, ніби хтось невидимий дав їм команду прокинутися.

    Ітан не спав. Він повернувся до хижини ще до світанку, посидів біля входу, спробував заплющити очі й зрештою визнав поразку. А от Анна спала спокійно.Принаймні, так йому здалося. Ітан затримав на ній погляд, а тоді відвернувся, розлючений на себе за те, що взагалі це робить. Вона його поцілувала, а він поцілував у відповідь. А потім вона сказала не зважати. Кінець історії. То чому він досі про це думає? Відповідь була очевидною, і саме тому чоловік відмовлявся її формулювати.

   Раптом до нього підбіг варан Дружок. Вчора, коли вони прийшли в поселення, він дивним чином кудись зник, а зараз прибіг весь перемазаний болотом і абсолютно щасливий. Він ластився до Ітана і це було теж дивно, але хто-зна, що у нього там сталось.

- Ну хоч комусь добре, - чоловік погладив по голові веселого варана.

- Доброго ранку, командире! - Лукас з'явився у дверях хижі із таким виглядом, наче щойно повернувся з відпустки, а не прокинувся після трьох днів виснаження.- Ти сьогодні якийсь пом'ятий, - зауважив він.

- А ти сьогодні якийсь надто балакучий, в принципі, як і завжди.

- Дякую, я працюю над собою. - Лукас позіхнув, озирнувся й раптом насупився. – О, варан повернувся, а де, до речі, мій Сніжок?

Ітан повільно повернув голову до нього та важко видихнув.

- Ти знову втратив щура?

- Я не втратив щура, - Юнак перестав посміхатися та став поспіхом перебирати речі в надії, що малий шукач пригод десь там. -  Я просто поки що не знаю, де він.

- Це називається втратив.

- Ітане, не чіпляйся до термінології, ти зосередився на дрібницях, а треба на головному - Сніжка немає!

   Не знайшовши щура на місці, Лукас поглянув у бік і завмер. За кілька кроків від хижини сидів найстарший із рептилоїдів. Той самий, якого місцеві шанували найбільше. Він тримав спину прямо, склавши руки на колінах, і зосереджено розглядав маленького білого щура, що влаштувався в нього на плечі. При цьому у рептилоїда на голові піднялися шиповідні відростки так, ніби він пишався цим. Сніжок же сидів абсолютно спокійно, ніби все життя провів у товаристві двометрових рептилій. Передніми лапками він тримався за складку шкіри старійшини, а носом обнюхував його. Старійшина обережно торкнувся його спини одним пальцем. Сніжок почав вмиватися. Рептилоїд завмер так, ніби став свідком великого дива. Потім повільно підняв обидві руки й схилив голову. Решта мешканців поселення, які зібралися навколо подивитись на інопланетного прибульця, зробили те саме.

Лукас від здивування спочатку відкрив рота, потім закрив, а потім знову відкрив.

- О ні, - прошепотів він. - Тільки не це!

- Що сталося? - запитав Ітан.

- Вони його обожествляють!

- Ну ми це вже з'ясували ще вчора.

- Ні, Ітане! Вчора вони вважали його красивим, а сьогодні вони, здається, заснували релігію!

   Ніби на підтвердження його слів, старійшина обережно зняв Сніжка з плеча, посадив собі на долоню й підніс до обличчя. Щур спокійно потягнувся носом до його губ. Старійшина на мить заплющив очі. У натовпі пролунали схвильовані клацання. Лукас від переживання приклав долоню до грудей.

- Сніжку, друже, я завжди знав, що ти особливий, - вражено прошепотів юнак, -  але, будь ласка, не ставай засновником культу! Я не маю відповідної освіти, щоб бути твоїм верховним жерцем!

- Жрець, - раптом розсміявся Ітан, споглядаючи на вираз обличчя юнака.- Та ти й звичайну інструкцію до обладнання не дочитуєш, яка релігія? - зауважив Ітан

- Саме тому я й не повинен відповідати за можливе заснування культу!

   До них підійшла Еліс. Вона вже встигла поспілкуватися з кількома рептилоїдами й тепер із виразом глибокої втоми спостерігала за старійшиною. Чоловіки поглянули на неї і та враз зрозуміла все без слів.

- Вони кажуть, що Сніжок зійшов до найстаршого і дав йому благословення.

Лукас на мить заплющив очі.

- Я так і знав!

- Тепер старійшина вважається благословенним, - продовжила Еліс. - Це дуже почесний статус. І, судячи з реакції інших, Сніжок може змінити становище старійшини у їхньому суспільстві.

- Чудово, - сказав Лукас. - Мій щур тепер впливає на політичну систему чужої цивілізації! Мама завжди казала, що я погано впливаю на тварин, але не до такої ж міри!

- Вона мала на увазі тебе, - весело зауважив Ітан.

- Не руйнуй момент! – підвів руку до гори юнак, продовжуючи напружено дивитись на це дійство.

Саме тоді з хижини вийшла Анна. Вона зібрала волосся й тримала у руках планшет. Побачивши натовп, здивовано зупинилася.