Розділ №11

    На наступний ранок містер Котенко стояв у вітальні у будинку місіс Аллен. Навпроти нього на тому самому дивані сиділи місіс Аллен , її діти , Аліса Котенко, сімʼя Гарріс та місіс Барнс. Міністерка Котенко  ще пару хвилин роздивлявся людей які сиділи напроти нього та згодом заговорив. 
    — Дорогі друзі. Ми всі знаємо чому ми всі тут зібралися. 
    — Та , не тягніть. — трохи схлипуючи сказала місіс Барнс. 
    — Заспокойтеся будь ласка. — відповів Іван Котенко. 
    Почувся чийсь важкий вдих. Містер Котенко розвернувся до каміна та пару секунд дивився на вогонь у ньому. Але згодом знову розвернувся до людей, глибоко вдихнув та почав говорити. 
    — Я довго думав та багато кого підозрював, але після вчорашніх подій все стало на свої місця. Минулий наш візит та допит місіс Аллен не пройшов для мене даром. Моя сестра Алісія розпитала у неї ким вона працює, про її водія та якою друкарською машинкою вона користується. Тільки це питання було для мене цікаве , а всі інші для прикриття. Місіс Аллен нічого не запідозрила і це добре. Коли ми це дізналися марку її машинки ми написали подрузі Аліси, тому що в неї такий самий текст як і в листі , що я знайшов у вашому домі та той , що мені підкинули в поштову скриньку. І вчора до нас прийшла відповідь, що фірма її друкарської машинки співпадає з маркою машинки місіс Аллен. 
    У цей момент місіс Аллен почала плакати. Та сказала. 
    — Це не я 
    — Заспокойтеся я все поясню. — Тим більше, ми дізналися , що містер Аллен бив місіс Аллен. 
    Всі поглянули на місіс Аллен та охнули. Місіс Аллен стверджувально кивнула. Містер Котенко продовжив. 
    — Після цих слів усі підозри мали б впасти на місіс Аллен, тому що можливо вона хотіла вибратися з побоїв чоловіка. Але ж вона не така , вона мила ,  добра та любила свого чоловіка. Місіс Аллен  терпіла би побої чоловіка та пробачала б йому все. Вона жила в цьому до кінця своїх днів тому мої підозри спали з неї. 
    Місіс Аллен знову стверджувально кивнула. Місіс Котенко знову продовжив 
    — Я зразу викреслив сімʼю Гарріс. У них не має ніякого сенсу вбивати його.  Потім я перейшов до місіс Барнс. Можливо вона отруїла містера Аллена , щоб він більше не чіпав її сестру. Але вона дізналася про побої тільки після смерті містера Аллена. Тому я теж її викреслив зі списку підозрюваних. Потім я перейшов до Джорджа і Джейка. В них були хороші відносини з батьками та вони жили далеко від них і вони не знали про те , що їхній батько бʼє їх мати. Та я думаю , що вони теж дізналися про це тільки після смерті батька. 
    Джорж кашлянув та сказав. 
    — Так , це правда. 
    — Тому , їх я теж викреслив. — А тоді я знайшов лист в столі місіс Аллен, від її доньки про те , що вона купила нову друкарську машинку. І фірма цієї машинки співпадає з тією  про яку написала подруга Аліси. 
    — Ви не можете мене підозрювати тільки через те , що я купила друкарську машинку такої марки. — сказала Лорі 
    — Це була тільки одна зачіпка. Другий доказ - це те , що на баночці з отрутою знайшли ваші відбитки пальців. Та те , що коли ви залишили свою сумочку на допиті , там мій помічник знайшов чек на беладонну та тканину якою ви відкривали пляшечку , там знайшли залишки рідини. 
    Дівчина глибоко вдихнула та сказала. 
    — Я все розповім. 
    Містер Котенко  кивнув. 
    — Це зробила я.  Я вже не могла терпіти , що цей… навіть не знаю як його назвати, бив маму принижував її… 
    — Він любив мене— почувся голос місіс Аллен 
    — Любив ? Та він просто ноги об тебе витирав. А ти просто закривала на це очі. 
    Сказавши це вона відвернулася від матері та продовжила. 
    — Я купила беладонну та прийшла на вечірку. Поки ніхто не бачив я підлила в напій батька отруту та чекала поки він здохне. Але він зʼїв стільки , що отрута подіяла тільки зранку. Коли його знайшли мертвим я викинула пляшку з отрутою у підвал , я думала , що вона розбилася.  Але вона виявилася не крихкою тому не розбилася. Я вдала , що дуже засмучена. Але в глибині душі я була дуже рада. 
    — Він же твій батько… — плачучи сказала місіс Аллен 
    — Батько ? Хіба батько бʼє свою дружину та морально пригнічує доньку ? — Так , я винна і сьогодні піду в поліцію і понесу свою кару. 
    — Ось і закінчилась ця історія — сказав містер Котенко. — Ходімо Алісо. 
    Аліса встала з дивану та підійшла до брата який стояв біля вхідних дверей. Вони вийшли з будинку поки місіс Аллен плакала. Коли вони сіли в машину через вікно місіс Котенко побачила як з будинку вийшла Лорі а за нею  місіс Аллен , вони обнялися і Лорі попрямувала чекати машину.  
    Машина в якій сиділи містер та місіс Котенко завелася та вони поїхали в далечінь.