Розділ №10

    Місіс та містер Котенко вийшли з поліцейського відділку.  Місті Котенко виглядала якоюсь задуманою. Вона різко повернулася до брата та запитала 
    — Чому ти задавав так мало запитань та майже їх майже зразу ? 
    — Тому що я вже чув цю версію від інших. — Я задавав певній людині запитання яке мене цікавило. 
    — Зрозуміла. 
    — А , що ти дізналася нового? — запитав Іван. 
    — Мені здалося дивним , що сестра місіс Аллен , місіс Барн не розповіла , що її привіз водій сімʼї Аллен. — Можливо вона не подумала , що це важливо , але мені це здалося дивним. 
    — Я теж про це подумав. Але думаю , що вона не подумала , що це важливо.
    До них підʼїхав автомобіль. Брат з сестрою сіли в автомобіль та поїхали. Всю дорогу вони їхали мовчки. Коли вони підʼїхати до будинку містера Котенка , вони вийшли та піднялися в квартиру. 
    Вони пройшли в вітальню та сіли на диван. Містер Котенко знову дістав той лист , який йому підклали в поштову скриньку. 
    — Я зрозумів — крикнув Іван 
    — І що ? — запитала Аліса. 
    — Я зрозумів , що в ньому дивне. 
    —Ну , не тягни. 
    — В ньому не має сенсу. Воно написано ні в жіночому чи чоловічому роді, а в множині. Це залякування , але воно примітивне. Якби це було в жіночому роді то я б думав, що це написав чоловік, щоб відвести від себе підозри. 
    — Це цікава думка. — сказала Аліса.  —  Я так розумію у тебе вже є підозри
    — Так , але потрібно зачекати до вечора
    — А , що буде в вечері ? 
    — Пошта. — відповів Іван. 
    — Точно , має прийти лист від Люсі. 
    — Так , має 
    Алісія задумалася. Містер Котенко запропонував їй прилягти поспати поки не прийде листоноша. Аліса погодилася та лягла. Іван , щоб не заважати сестрі пішов до себе в кабінет. 
    Десь приблизно о пʼятій годині містер Котенко вийшов з квартири , щоб перевірити скриньку. Відкривши її , він побачив декілька реклам та очікуваний лист. Він взяв його та зайшов назад у квартиру. Іван пройшов у вітальні , де вже струнко сиділа його сестра. Котенко присів біля сестри та сказав. 
    — Він прийшов. 
    — То , відкривай. — відповіла Аліса. 
    Містер котенко розкрив конверт та почав читати в голос.

    Добрий день, Алісо , дуже давно не бачилися та не листувалися. Це правда , що я пишу свої листи на друкарській машинці. Назва фірми моєї друкарської машинки  «Japy». Сподіваюся я вам допомогла. Удачі в справі , передавай вітання брату. 

З любовʼю твоя подруга 
Люсі Баррет. 

    — Тепер все стало на свої місця. Завтра все вирішиться. — складаючи лист , сказав Іван. 
    — Ти знаєш хто його вбив ? 
    — Думаю , що так. Завтра з ранку їдемо в дім сімʼї Аллен. 
    Містер Котенко постелив сестрі у вітальні та сам пішов спати. 
    — Завтра важливий день — сказав він собі.  
    Він заснув