Розділ №8

        — Ще довго їхати — запитав містер Котенко у водія 
        — Ще хвилин пʼятнадцять — відповів водій 
    Поговоривши з водієм містер Котенко повернувся до своєї сестри. 
        — Як там Шон та Лім поживають ? 
        — Та все добре, Ліаму недавно одинадцять виповнилося , а Шон недавно познайомив мене  та Люка зі своєю дівчиною 
        — Це чудово. Сподіваюся я скоро якось потраплю до вас в гості і побачуся з племінниками.  
        — Приїжджай, ми з радістю будемо тебе чекати. — відповіла місіс Котенко 
    Місіс Котенко переїхала в Ірландію не задовго до свого двадцятиріччя, там вона познайомилася зі своїм майбутнім чоловіком Люком Маккарті. Згодом вони одружилися і в них народився перший син Шон через чотири роки у них народився молодший син Ліам. 
        — Приїхали. — сказав водій
     Машина зупинилася і містер та місіс Котенко вийшли з машини та відправилися до будинку. Підійшовши до порогу , місіс Котенко постукала у двері. Місіс Аллен відкрила двері та сказала: 
        — Доброго дня місіс Аллен. Вибачте , що ми без попередження. 
        — Доброго . Нічого страшного — відповіла місіс Аллен 
        — Місіс Аллен це моя сестра Аліса Котенко. Аліса це місіс Аллен дружина потерпілого
        — Приємно познайомитися — сказала Аліса Котенко 
        — Мені теж — відповіла місіс Аллен 
    Жінки потисли руки та місіс Аллен запросила гостей у будинок. 
        — Місіс Аллен я ще раз вибачаюся за наш не очікуваний візитт, але у мене виникло відчуття , що я мою ще раз оглянути будинок. 
        — Без проблем. Оглядайте… — трохи засмучено відповіла місіс Аллен 
    Вони пройшли у вітальню та сіли за диван оливкового кольору. «Цей диван явно сюди не вписується » подумала місіс Котенко, весь будинок був виконаний у білих кольорах крім цього дивану. 
        — Місіс Аллен чи можу я піти оглянути перший поверх поки моя сестра задасть вам кілька питань ? 
        — Звичайно — відповіла місіс Аллен. 
    Іван Котенко встав з дивана та направився до сходів, підійшовши до сходів і , він піднявся на другий поверх.
    У цей час Аліса Котенко повернулася до своєї сумочки та дістала  звідти блокнот з підготовленими питаннями , які вони разом з братом підготували по дорозі сюди. 
        — І так почнемо. Ви готові ? — запитала Аліса 
        — Так , готова 
        — Скільки років ви були у шлюбі зі своїм чоловіком? 
        — Двадцять шість років … Було б у через місяць — засмучено сказала місіс Аллен. 
        — Ви змінювали  прізвище  при одружені ?  
        — Так. 
        — Можна поцікавитися ваше дівоче прізвище 
        — Жессюа. 
        — Ви француженка — Запитала Аліса 
        — Частково. Я народилася в Англії, але мій батько француз тому , у мене французька фамілія. — ще більш засмучено відповіла Джейн Аллен 
        — Я так розумію його вже не має … вашого батька ? 
        — Так… 
        — Що сталося? Вибачте що задаю такі запитання 
        — Нічого страшного. В нього була онкологія… Він помер три роки назад. 
        — Мені дуже шкода — співчутливо сказала Аліса 
        — Наступне питання. Ким ви працюєте ? 
        — Бухгалтером. 
        — Як ви добираєтеся на роботу? — Запитала місіс Котенко 
        — У нас є особистий водій. Але у нас зараз відпустка , тому , у нього теж. 
        — Як давно у вас відпустка. 
        — Вже як два дні — відповіла місіс Аллен 
        — Тобто коли помер ваш чоловік помер він був  у вас на роботі? — задумливо запитала Аліса. 
        — Так. Він повинен був привести та відвести деяких гостей додому. 
        — Він був присутній на вечірці ? 
        — Ні. Він поїхав додому. 
        — Добре. Наступне питання.  Ви користуєтеся на роботі друкарською машинкою ? 
        — Так. 
        —Можна поцікавитися якої марки друкарська машина якою ви користуєтеся ? 
        — « Japy »
        —Мг — відповіла місіс Котенко та записала у блокнот. 
        — Дякую за відповіді місіс Аллен 
        — Нема за що. 
    У цей час, містер Котенко піднявся на другий поверх та увійшов у спальню господарів. Спочатку він хотів направитися до столу містера Аллена , але після секунди роздумів він повернувся до столу місіс Джейн Аллен. Він підійшов до її столу та відкрив верхню шухляду. Відкривши її він побачив всякий непотріб та канцелярське приладдя. Він обережно розгріб це та нічого не значного не знайшов. Закривши цю шухляду , він відкрив наступну. У цій шухляді лежала не велика кількість косметики господині. Там він теж нічого не знайшов.  Він був трохи розчарувався , але все рівно відчинив останню шухляду. Відкривши її він побачив купу не дбало складених листів. Він дістав їх і став перебирати. І ось він знайшов лист з дивним змістом. Він взяв його та поклав у внутрішню кишеню свого пальто, щоб потім показати його сестрі. 
    Він вийшов з кімнати та спустився на перший поверх. Спустившись, він побачив як його сестра та місіс Аллен розмовляють. 
        — Місіс Аллен, я можу оглянути ваш гараж? — запитав місіс Котенко 
        — Так. Звичайно. 
    Місіс Аллен дістала ключь з кишені та передала містерові Котенку. Містер Котенко не квапливо вийшов на подвірʼя. Обійшовши будинок , він побачив двері у гараж. Зайшовши у гараж, він не побачив машини , але це було очевидно , тому що водій поїхав на їхній машині додому. 
    Він не квапливо оглянув різні інструменти в гаражі але нічого значного не знайшов. Хоча… Він дізнався те , що хотів дізнатися і це його більше чим задовольнило. 
    Містер Котенко вийшов та замкнув гараж. Прийшовши до входу він побачив як його сестра стоїть на веранді. Вона спустилася до нього. 
        — Місіс Аллен, ось ключ — він підійшов та віддав ключ господарці. 
    Вона взяла ключ та поклала у карман. 
        — Дякую за відповіді на мої запитання місіс Аллен. Приємно було познайомитись. — мило сказала Аліса Котенко 
        — Немає за що.  Мені теж було приємно. — відповіла Джейн 
        — Допобачення — сказав містер Котенко
        — Допобачення. 
    Місіс та містер Котенко вийшли з двору та сіли у машину.  Сівши у авто місіс Котенко запитала: 
        — Дізнався те що хотів ? 
        — Ще і як — відповів Іван