Розділ №7

 У двері хтось постукав.  Іван Котенко піднявся з крісла та підійшов до дверей, відкривши двері він побачив совою сестру.  
 — Ване,  привіт — відповіла дівчина 
 —Привіт , Алісо , заходь — здивовано відповів містер Котенко 
Дівчина пройшла в коридор та згодом пройшла до вітальні.  Вона роздивлялася картини на стінах, фотографії сімʼї на каміні та різні декоративні елементи. 
 —Скажу чесно я не очікував тебе тут побачити , я думав , що ти ще в Ірландії разом з сімʼєю. — сказав Іван 
 — Я теж не думала , що зупинюся тут , але я не мала вибору — вона глибоко вдихнула і сказала:
 — Ти вибач , що я без попередження , але мені прийшлося. 
 — Нічого страшного, по справжньому мені зараз потрібна твоя допомога. Я зараз розслідую справу і напевно я зайшов в глухий кут…   І я сподіваюся , що ти мені чимось допоможеш. 
 — Я допоможу чим зможу. Розказуй , що там. 
 — Давай сядемо за стіл і я розповім. 
Вони сіли за стіл і містер Котенко дістав листи з кишені та коротко розповів історії сестрі. Розповівши він розкрив та показав вміст листа сестрі : 
 — Ось цей лист я знайшов у домі потерпілого , а цей у себе вдома. Мені вони здалися дивними. 
Прочитавши листи Аліса сказала : 
 — Так, вони дійсно дуже дивні. Текст наче розмитий та похилий. 
 — Так , я це теж помітив 
 — На них були якісь відбитки — запитала місіс Котенко 
 — На тому , що з будинку є відбитки господаря та господині. А той що з відси на ньому нічого не маєш… 
 — Мені здається я десь бачила такий текст… — роздумуючи сказала Алісі Котенко 
 — Так , і де ? 
 — Хм… Мені здається … 
Вона дістала свою сумку чорного кольору та з задньої кишені дістала зо двадцять листів. Вона стала перебирати лист за листом,  підносивши їх до тих , що знайшов містер Котенко. Перебравши більше сімнадцяти листів вона піднесла вісімнадцятий і сказала: 
 — Мені здається воно! 
 — Покажи но — сказав містер Котенко 
Місіс Котенко передала лист брату, він став порівнювати літери, та підтвердив : 
 — Так , воно ! 
 — Від кого це лист ? — запитав Містер Котенко 
 — Від моєї давньої подруги Люсі з Ірландії , ми познайомилися в школі, ще підлітками 
 — Ти можеш їй написати та запитати на якій друкарській машинці вона це надрукувала ? 
 — Звичайно. Тільки дай мені перо та папір
 — Так зараз 
Він швидкою ходою пішов у свій кабінет та приніс папір та чорнила. Він поставив все перед сестрою та сів біля неї. Аліса взяла перо в руки та почала писати лист : 
Люба Люсі Баррет, це Аліса Котенко. Я сподіваюся ти мене памʼятаєш , тому що у мене є до тебе важливе запитання.  Мій молодший брат працює приватним детективом і зараз він розслідує справу про вбивство чоловіка а точніше отруєння. У столі потерпілого він знайшов лист надрукований на дивній друкарській машинці,я знаю , що ти пишеш всі свої листи на друкарській машинці і текст такого самого формату та ти у був , як у твоїх листах, тому я хочу запитати у вас назву фірми вашої друкарської машинки. Зразу дякую за відповідь. 
Ваша подруга:  місіс А.Котенко

Аліса упакувала лист та передала брату. Містер Котенко подивився на годинник та вийшов з квартири зустрівши на вулиці листоношу він передав йому лист. 
Повернувшись додому він сказав сестрі :
 — Не хочеш поїхали зі мною в дім жертви? 
 — З радістю! — Відповіла місіс Котенко 
Вони зібралися і вийшли з квартири. Вийшовши вини сіли в автомобіль і поїхали.