Розділ №5

Іван Котенко сидів у своїй квартирі в центрі Лондона, коло його телефон задзвонив. Він підійшов до телефона, підняв слухавку і сказав : 

–Доброго ранку . Це Іван Котенко, слухаю вас 

– Доброго ранку, пане Котенко ви знайомі з Джорджом Алленом? 

– Так. Він приходив за послугами приватного детектива 

–Так ось… Він мертвий. Отруїли сьогодні ввечері. 

Іван на секунду замовк , але потім відповів: 

–Я виїжджаю в до його будинку, там зустрінемось 

  Підʼїхавши до будинку Алленів, Котенко роздумував , що винний перед містером Алленом , бо не вберіг його. Він вийшов з машини він привітався з полковником Базом, 

–Добридень ще раз Іване. Запитав полковник Баз 

–Добрий . Що у нас Базе ? 

– Отруєний. Беладонною. 

–Непопулярна отрута.  Що говорить сімʼя?  

–Що він був веселим ввечері та трохи випив і ліг спати. 

–Я можу з ними поговорити ?

–Звичайно…

Зайшовши в дім він побачив, як місіс Аллен разом з дітьми та гостями вчорашніми гостями . 

– Доброго дня. Сказав містер Котенко. 

Ваш чоловік звертався до мене за послугами приватного детектива, він мав переймання , що його хочуть вбити. Місіс Аллен подивилася на містера Котенка і сказала:

–Так я чула про вас, Джордж розповідав про вас він в правду боявся вбивства.  

Котенко дістав блокнот та почав задавати запитання : 

– Місіс Аллен, чому ваш чоловік боявся , що його вбʼють : 

–Я не знаю. Схлипуючи сказала місіс Аллен 

– Зрозуміло. Сказав містер Котенко. 

В його словах чулося розчарування але він і не надіявся на щось більше. Він задав ще пару запитань дітям , які не дали йому ніякого результату. Вони вже не жили з батьками і не знали майже нічого. 

Потім він звернувся до місіс Аллен: 

– Місіс Аллен, можу я оглянути будинок ? 

– Так звичайно. Відповіла місіс Аллен 

Пан Котенко встав зі стільця і пішов в коридор. Він увійшов в кухню, оглянув полички вийняв таріль, різні чашки та дрібнички, після того , як все оглянув він обережно склав усе на місце. Не знайшовши нічого важливого , він вийшов з кухні та піднявся на другий поверх. Піднявшись він увійшов у спальню господарів. Сама кімната була простора та світла, навпроти дверей біля вікна стояло досить велике, з двох боків біля нього стояли полички з відділами для книг , біля іншого вікна з правого боку стояв письмовий столик за яким імовірно працював містер Аллен, з протилежного боку стояв туалетний столик місіс Аллен. Підійшовши до письмового стола та відчинив полицю знизу і почав щось шукати та на жаль нічого не знайшов. Але в сміттєвому кошику він побачив  зімʼятий лист , діставши та відкривши його він побачив текст надрукований на дивній друкарській машинці. Букви були наче скошені,  але не зважаючи на це він почав читати: 

Доброго вечора! містере Аллене, це було останнє попередження ! Чекайте помсту за ваші вчинки. 

Прочитавши це він був зацікавлений, хто цей загадковий автор цього листа. Він поклав лист собі в сумку та почав оглядати інші предмети в кімнаті, але це не дало ніяких результатів . 

Оглянувши весь будинок він більше нічого не знайшов. Але під кінець огляду він вирішив спуститися в підвал. Спустившись він побачив декілька полиць з закрутками на зиму, серед полиць він побачив пляшечку , яка лежала на підлозі він обережно взяв її та поклав в пакет. Він вийшов з підвалу а згодом він підійшов до місіс Аллен та запитав:

–Місіс Аллен ви знаєте , що це таке ?

–Так, це заспокійлива беладонна 

–Це ж отрута 

–Частково так, але якщо вживати її в невеликих кількостях то вона заспокоює 

–Ваш чоловік міг прийняти її , щоб заспокоїтися та помилитися з кількістю? 

–Можливо… Але він мені нічого про це не казав … 

Котенко вже хотів вийти з будинку, але повернувся до місіс Аллен та запитав: 

– Місіс Аллен я помітив , що у вас на тілі є багато синців з чим це повʼязано ? 

–Я нещодавно впала з велосипеда, коли їхала по дорозі , тому отримала багато синців . Не переймайтеся все добре. 

– Дякую за відповіді місіс Аллен, я ще звʼяжуся з вами . Допобачення

–Допобачення 

Містер Котенко сів в свій автомобіль і розмірковуючи поїхав