Перший кидок: п'ять і чотири

Ця історія сталася років три тому, але й зараз я згадую її з теплотою і гордістю. Мені щастить на новорічні розслідування. Майже всі мої співробітники одружені, мають родини, дітей, тому на Новий рік намагаються відпроситися у шефа до родинного столу. Лише я поки що не зустрів своєї половини, тому шеф упрягає мене в такі святкові дні на повну.

На мої заперечення, що я не впишуся в компанію, бо не в темі, шеф повідомив мені, що всі агенти зараз на виїздах.

- Ти ж знаєш, Новий рік - надзвичайна активність! Тому го, і не заперечуй! - сказав він заклопотано, вишукуючи щось в інтернеті на сайті дитячих іграшок.

-  Ти ж грав у "Вірю - не вірю" чи в "Крокодила"? - спитав він у мене, піднявши на мене червоні від недосипання очі. - Я думаю, що зорієнтуєшся на місцевості. Блін, та де ж поділися ці штуки? Вже годину шукаю в різних інтернет-магазинах - скрізь зеро, продано!

- А що шукаєте, шеф?- спитав я, приречено, беручи папку зі справою і простуючи до дверей.

Зауважу, що його слівця типу "го", "про", "норм", "ок", "імхо"* та інші часто мене дратують, але я не подаю виду. Даються взнаки його зависання в комп'ютерних іграх та соцмережах.

- Дзиґа  Інфініті Надо п'ять Делюкс Вогняний Дракон, - прочитав шеф із якогось папірця. - Син попросив на Новий рік, а дружина доручила купити. І його ніде немає, я весь інтернет прошерстив!

Шеф скрушно похитав головою. Я присвиснув:

- Ого! Дорога штука! Від тисячі гривень і вище.

- А ти в курсі? - шеф з надією глянув на мене. - Може, знаєш, де купити?

- Я в курсі, бо мультсеріал "Інфініті Надо" дивився мій десятирічний племінник, який всі вуха мені прогудів про ці дзиґи. Я теж йому купував у подарунок одну з них. Дорогі, зарази.

- А де купував? - вчепився в мене шеф.

- На "Клумбі"**, люди з рук продають. Там дешевше. Але ця - дефіцит!

- О, і я там пориюся! - зрадів він і знову втупився в монітор. - Іди, іди, запрошення на гру тобі зробили. Як великому професіоналу з настільних ігор. Ага, іди, про!

Шеф гигикнув, а я вийшов за двері і пішов знайомитися з матеріалами справи.

Я працюю в одній закритій організаіії, відомості про яку ретельно засекречені. Такої установи офіційно не існує. Але є співробітники, які виконують особливі місії. Упирі, відьми, перевертні, гноми, ельфи, вампіри та інші міфологічні істоти для нас не міфи, а реальність. Їх не так багато, але вони є. Пристосувалися, змінили спосіб життя, живуть поряд із нами. Слідкувати за ними, реєструвати і розбиратися у справах, де замішані такі істоти, - то моя робота.

Мені треба було завтра увечері з'явитись у клуб настільних ігор під назвою "Ігросила" і спробувати розібратися у справі, яку скинув мені на голову наш доблесний шеф. Бо комусь здалося, що там "щось нечисто".

Наша агенція зацікавилася цим клубом настільних ігор після цілої низки аномальної зміни поведінки людей у місті, магічних сплесків і несподіваних коловоротів дивної енергії. Ніхто не пов'язав би різні випадки між собою, але в аналітичному відділі останнім часом працювала дуже прискіплива начальниця, яка побачила дивну закономірність: всі люди, які були магічно марковані, відвідували клуб настільних ігор. Я повинен був взяти участь у грі, яка проводилась у вечір Нового року. Проаналізувати ситуацію і доповісти.

У клубі настільних ігор збиралися поціновувачі настілок. І хто ж у наш час відеоігор та віртуальної реальності грає в настільні ігри, спитаєте ви? Я теж так думав. Поки не почав серфити на сайтах відомих настільних ігор.

Виявилося, що в Україні є понад 20 видавництв настільних ігор, а нові з’являються ледь не щороку! Я пам'ятаю, як під час локдауну зацікавленість настілками відчутно зросла, особливо в тих родинах, де є діти. Але щоб у такі ігри грали на повному серйозі дорослі й поважні люди - не чекав! Я розумію - карти. Все ж таки картярські ігри вимагають азарту і певного вміння, - он скільки про це знято фільмів і написано книжок. А звичайні настілки здавалися мені просто нудними.

Я не дуже в них орієнтувався, колись грав у "Монополію", якісь дитячі ігри з кубиками і фішками, але чув, що є дуже складні ігри, в які можна грати кілька днів, а то й тижнів.

І от, мені треба грати роль одного із фанатів нудної настільної гри! Я похнюпився. Боюсь, я все зіпсую. Але робота є робота. Я ще трохи повивчав матеріали, почитав в інтернеті статті професіоналів з настілок, позіхнув і пішов додому.

______________

*Імхо - акронім: на мою думку (від англ. in my humble opinion - на мою скромну думку); го - (від англ. to go - іти); про - скорочена назва професіонала в чому-небудь. Це сленгові вирази, які використовуються в геймерському середовищі та соцмережах.

**"Клумба" - українська торгова онлайн-платформа оголошень про продаж дитячого одягу та взуття, колясок, іграшок, жіночих та чоловічих речей, товарів для дому та родини.