8. Північна садиба

Перед пробудженням пані я встигла збігати разом з Ілією до криниці, принести води та приготувати кашу. Точніше готувала дівчина, а я лише допомагала. Сніданок для панів готували Бріта з Леською.

Поївши, скоріше вирушила до леді Стелли.

- Привіт, Арелі, - позіхнула герцогиня, злазячи з перин та подушок. – Сьогодні ввечері до нас приїде гість.

Я стягнула з жінки нічну сорочку, а замість неї швидко накинула заздалегідь підготовлену спідню сукню.

- Це буде особливий гість, - продовжувала жінка, прямуючи до ванної кімнати, а я ніяк не могла зрозуміти яке відношення я маю до друзів панів. Он учора приїжджав якийсь маркіз, сьогодні новий гість, що мені з того?

- Потрібно буде підготувати для нього кімнату? - Спробувала вгадати я.

- І не тільки, - озвалася через двері леді. Я насупилась, не розуміючи до чого вона хилить. Не змусивши мене довго чекати, Стелла знову з'явилася в кімнаті й запитала: - Адже ти вмієш зберігати секрети, Арелі?

Я повільно кивнула, дивлячись у сірі очі жінки. Вона загадково посміхнулася і вказала на гардеробну:

- Принеси темно-лілову сукню з воланами на рукавах.

На пошуки потрібного вбрання у мене пішло хвилин десять. Стелла навіть гукнула мене двічі. Але попри мої побоювання гніватися не стала.

Коли ми одягли спідниці, а потім я накинула корсет, руки раптом згадали як його шнурувати. Пальці спритно забігали по рядах, вдягаючи нитки, застібаючи гачки. Герцогиня здивувалася і навіть перестала розмірковувати про погоду, спостерігаючи у дзеркало за моїми діями. Закріпила шнурівку на рукавах бантиками та відійшла на крок, теж подивившись у дзеркало.

– Готово.

Стелла була гарною жінкою. Холодною, елегантною і неприступною на вигляд. Мала тонкий рівний ніс, маленькі губки, рум'яні щічки на блідому обличчі. Фігуру підкреслювали корсет та подушечки під спідницями.

Я перевела погляд на себе і чомусь стало сумно. Від сірої миші мене відрізняло лише надто яскраве волосся, кольору воронова крила, яке кінчиками ледве торкалися плечей, тож навіть у хвіст було складно зібрати. Мені чомусь подумалося, що якби я мала таку ж сукню, то я змогла б скласти конкуренцію леді Стеллі.

- У нас з лордом Чарсом має відбутися розмова, - продовжувала герцогиня говорити загадками, дивлячись на мене через дзеркальну поверхню, і навіть не здогадуючись про що я думаю. - Наодинці. І про це ніхто не повинен знати.

Я дивилася в сірі очі й кусала губу, намагаючись зрозуміти, на що натякає жінка.

- Швидше за все він прийде в мої покої ввечері, а тобі треба буде зробити так, щоби цього ніхто не помітив, або не звернув уваги.

І тільки зараз до мене дійшов сенс того, у що мене намагаються втягнути. Мені доведеться покривати подружню зраду? Чи герцог не проти? Та як же не проти, якщо Стелла ховається і мені доведеться їй допомагати? І як я взагалі зможу це зробити?

Я застигла з відкритим ротом. Тоді Стелла насупила брівки та обернулася до мене.

- Припини пики корчити! Тобі треба буде придумати привід під яким проводити лорда Чарсома в мої покої, а від решти приховати мій наказ. Зрозуміла?

- Так, леді, - я поспішно вклонилася.

- Добре. І наведи у кімнаті порядок.

- Звісно, ​​леді.

- Зробиш усе правильно, і я гарантую тобі гарне життя, - змінила гнів на милість жінка і підморгнула мені. - А тепер ідемо на сніданок.

Жінка першою покинула кімнату, а я побігла за нею.

- Ти шкутильгаєш, - викрила вона мене, поки ми йшли коридорами. Я вивчила очима шкарпетки своїх черевичків, і постаралася йти якнайрівніше:

- Нічого страшного, леді. Я намагатимуся виправитися.

Стелла мені нічого більше не сказала.

Коли ми ввійшли до їдальні, герцог Рейзельд і його дочка сиділи за столом. Я вклонилася і поспішила стати на місце для слуг. Від мене не сховалося, як лорд подивився на мене, ніби знав, що я супроводжуватиму його дружину. Хоча вона ніяк не могла попередити його, хіба що менталіст проводив ніч у покоях дружини. Але чоловік зруйнував мої підозри:

- Як це розуміти, Стелло?

- Що саме? - крізь зуби невдоволено відповіла запитанням на запитання жінка, розкладаючи на колінах тканинну серветку. - Те, що в мене нарешті з'явилася служниця, як і належить мені за статусом?

- Дорога дружино, - від голосу менталіста в мене холодок пройшовся між лопатками. Леська та Ілія, які прислуговували на сніданку, переглянулись і опустили голови. Герцогиня завмерла з кам'яною спиною. Вираз її обличчя я бачити не могла.

Єдина, хто залишилася абсолютно байдужою до інтонації чоловіка, виявилася Мірабель. Дівчинка вивчила стіл поглядом і, не звертаючи ні на кого увагу, почала намазувати на хліб абрикосовий джем.

- Я розумію твоє прагнення отримати собі в підпорядкування служницю, і в тебе була можливість найняти її. Ти не скористалася моєю пропозицією. Зараз у будинку обмежена кількість слуг, тому Арелі не зможе прислуговувати лише тобі.

- Тоді чому б тобі не найняти нову служницю, замість цієї? - обурилася жінка. - Я заберу собі дівчинку, а ти знайдеш нову! І все. Що за тон, любий чоловік?