4. Північна садиба

Ранок четверика приніс ще більший біль. Свербіли мозолі на ногах, нив поперек. А ще цієї ночі йшов дощ, і я змогла заснути лише під ранок, коли він закінчився. До того ж сильно замерзла і на сніданку брязкала зубами. Здавалося, що вологість і холод проникли до мене під шкіру і торкалися кісток.

Спочатку боялася їсти. Але на варені яйця із хлібом мій організм відреагував спокійно.

Бріта зжалилася наді мною і, залишивши після сніданку, напоїла гарячим чаєм. Блаженне тепло розлилося по моєму тілу, ніби саме єдине світло зійшло на мене.

Після цього прибігла Сью і забрала мене з собою. Сьогодні мені треба було прибирати на горищі.

Щойно ми зайшли туди, як обидві почали невпинно чхати й швидше вибігли назад. Повернулися пов'язавши на обличчя вологі ганчірки. Сью знову пояснила мені що робити та пішла у своїх справах, пообіцявши забрати мене на обід.

Довелося братися за прибирання.

До приходу подруги я вся була в пилюці, павутинні, з почервонілими від сліз очима. Зате половина горища була прибрана. А я втомилася так, що навіть намагалася відмовитися від обіду, але Сью змогла мене переконати спуститися та поїсти.

- Ну як твої успіхи, нечупаро? - Почула я глузливий голосок, коли ми проходили коридором. Я здригнулася й обернулась. Мірабель стояла, уперши ручки в боки, і дивилася на мене поглядом переможниці.

- Все добре, дякую, - байдуже відповіла я.

- Ти не вклонилася мені, - норовливо нагадала маркіза. Я беззаперечно зігнулась у поклоні, потім знову прямо подивилася на дівчинку:

- Я можу вам чимось допомогти?

- У такому вигляді точно ні, - Мірабель скривилася, оглядаючи мене, але самовпевненості в її тоні після моїх спокійних відповідей стало помітно менше. - Іди куди йшла.

Я покірно кивнула, смикнула Сью, і ми пішли коридором далі. Мені страшенно хотілося відмитися від бруду, але попереду було прибирання другої частини горища.

Повертаючись після обіду до робочого місця, в коридорі другого поверху, я натрапила на Заріну і Клавдію, що шепотілися на сходах. Низькоросла швачка і висока незграбна вчителька Мірабель помітили мене одночасно і замовкли. Я зупинилася, окинувши їх поглядом.

- Щось трапилося, Арелі? - Клавдія постаралася, щоб її голос звучав невимушено, але напружене тіло говорило саме за себе.

- Я хотіла попросити трохи тканини, - повільно промовила я, переводячи погляд на Заріну. Жінка здивовано підняла брови.

- Навіщо?

- Ноги, - сказала я, ніби це мало все пояснити. Служниці переглянулися і мені довелося додати: - Черевики сильно труть, мені складно ходити і я хотіла чимось обв'язати ступні.

Заріна кілька разів безглуздо кліпнула, подивившись на моє взуття як на породження первозданної темряви. Клавдії навіть довелося штовхнути співрозмовницю в плече. Тоді швачка все-таки усвідомила моє прохання і кивнула:

- Так, я можу допомогти тобі. Зайди після вечері.

- Добре, - радісно посміхнулася я, передчуваючи, що ниючий біль і свербіж скоро зникнуть. Хотіла вже вирушити далі, але завмерла і знову обернулася до робітниць: - А куди мені зайти?

- Попроси Сью провести тебе до майстерні. Вона знаходиться у напівпідвалі лівого крила.

- Угу, - я відчужено кивнула і пішла до сходів на горище.

Вже там, нагорі, переносячи важкі коробки, я запнулася про щось на підлозі, полетіла на дошки і боляче вдарилась. Коробка впала поруч і її вміст розсипався по горищі. Я з шипінням сіла, оглядаючи зчесану шкіру на руці. Довелося витягнути кілька скалок, які я зловила.

Подивившись на невелике віконце в протилежному кутку горища, я зробила кілька глибоких вдихів, намагаючись стримати злі сльози. А потім ривком піднялася, беручись збирати речі, які випали з коробки. Це виявилися книжки, папери й теки, перев'язані мотузками.

Погляд мимоволі натрапив на один документ, і я завмерла, пробігши очима по тексту.

“Свідоцтво про смерть Олая з Мільне.

Еспер, який володіє вогняною силою, що мешкає в місті Мільне, королівство Вламарія, був знайдений мертвим тринадцятого дня місяця Гейлета. Тіло виявив Міхась, тесляр, що мешкає в Мільне, опівдні.

Олай - хлопчик, чотири роки від народження. Син Ладані з Мільне, другої дочки барона Сотського, та Густава з Мільне, писаря у домі правосуддя.

Ладані – еспера з даром телекінезу, Густав – дипломований чаклун.

Причина смерті: самозаймання. Тіло обвуглене, одяг спалений до тла. Виявлено поблизу міських стін. Слідів боротьби чи присутності сторонніх осіб поруч із дитиною не виявлено.

Копія документа Завірено.”

Здригнувшись, я повільно відклала цей папір у коробку, підняла з підлоги наступний і вибірково ковзнула очима по рядках:

"Свідоцтво про смерть…

…Еспер, що має вогняну силу…

...Дівчинка, шість років від народження...

…Причина смерті: хвороба Вітта, не надана відповідна лікарняна допомога вчасно…