Постскриптум

24 липня 2019 року моя дружина Юля запропонувала мені подивитися разом серіал "Шерлок".

Я не прихильник перегляду фільмів, а тим більше - серіалів, але цього разу вирішив погодитися з її бажанням.
Наступного ранку після перегляду першої серії перед початком робочого дня я зайшов на Літнет. Місяців зо три до того не заходив... 
І одразу натрапив на оголошення про конкурс. 
Якою була його тема?
Правильно. 
"Шерлок".

Дата старту конкурсу - одна з поворотних у моїй долі. 
10 липня 2016 року я сказав "Люблю" людині, з якою не розлучуся до кінця життя. 

Дата фінішу конкурсу - одна з визначальних у моїй долі. 
Саме 15 жовтня народилися мої батьки. 
Саме 15 жовтня вони одружилися. 
Без їх народження і одруження не було би й мого народження. 
І не було би народження Владіка Панадія. 

Як і не було би народження Владіка Бережняка, якби 15 жовтня 1971 року у сім'ї Володимира Яковича Кунця не народилася донька Надія. 

Дати старту і остаточного фінішу цього конкурсу не є випадковими величинами. 

Навіть якщо вони є наслідком рішень окремих людей, вони все одно сплановані у вічності. 
Сплановані Тим, Хто через цей конкурс хоче дещо сказати деяким сучасним людям. 

Кому саме? 
Я не знаю.
Але твердо знаю, що та історія, яку я розповів і яку хтось та все одно прочитає, свого часу стане черговим місточком для спасіння чиєїсь душі, яка побачить за всім, що в цій історії відбувалося, не людей і не випадок, а Христа, і повірить, що Він живий і що все, що Він сказав і  зробив заради людей - не вигадка, а правда, завдяки якій Йому можна довіряти. 

І я щиро молюся про це.

Хочу побачити тебе на небі, друже. 
Навіть якщо я не знаю, хто ти. 
Навіть якщо ти сам зараз, читаючи це, вважаєш те, що я пишу, нісенітницею. 

Я теж вважав Бога дурницею. 
Тепер не вважаю. 
І у мене є для цього всі підстави. 
Бо їх мені дає Він Сам. 
Сподіваюся, дасть і тобі.

І якщо дивовижна історія мого брата і онука мого пастора, на яких збувається Його слово, тобі хоч якось у цьому допоможе, я буду радий.