ПРОЛОГ

Всі наші дії важливі,

Усі перемоги можливі…

Якщо вірити у добро,

То ніколи не переможе зло!

На півночі Тернопільщини, серед невисоких гір, розкинулося мальовниче містечко Кременець. Давнє та старовинне… За офіційними даними перша письмова згадка датована 1064 роком нашої ери, та за згадками предків, що передавались з покоління в покоління, Кременецька фортеця, руїни якої зараз знаходяться на горі Боні, була збудована ще до прийняття християнства у Київській Русі у 8-9 століттях. Кременець достатньо популярний серед туристів, як українців, так і іноземців (насамперед поляків). У містечку проживає всього 20 тисяч населення на достатньо великій площі – 31 км2.

Саме місто та його будівлі розташовані в долині. А з усіх боків цю живописну долину оточують невисокі (до 300 м) гори. В Кременці доволі багато пам’ятників старовини: житловий будинок «Близнята», будинок родини Словацьких, споруди колишнього Василіанського монастиря, комплекс колегіуму чину єзуїтів. Достатньо тут і некрополів. Але, попри це все, найпопулярніше місце, яке обов’язково відвідують усі гості міста – це, безумовно, руїни Кременецького замку.

З цим замком та зі стрімкою горою Боною, на якій він знаходиться, пов’язано багато легенд та старовинних оповідок. Точно відомо, що свого часу це була неприступна твердиня, яку безрезультатно намагалися здобути в 1226 році угорський король Андрій ІІ, в 1241 відомий хан Батий. Взагалі Кременецький замок один з трьох, які вціліли під час монгольської навали на території всієї Русі. За багатовікову історію замку – він неодноразово витримував різноманітні атаки ворогів. Люди з міста ховалися в твердині, і хоч нападники і спалювали їхні житла, але пізніше усе відбудовувалося. В 1261 році за наказом князя Василька замок був знесений, але вже знову відбудований у 14-16 столітті литовсько-руськими князями Любартом, Вітовтом та Свидригайлом. В 16 столітті також розпочато будівництво колодязя, яке не було закінчено. У 1569 році Кременецький замок перейшов до королеви Бони.

Про саму гору також побутує багато легенд та оповідок різного напрямку. Місцеві жителі впевнені, що всередині гори знаходиться величезна кількість води і якщо пробити діру у горі, то вона заллє Кременець повністю. До речі, вже в незалежній Україні ходила чутка, що планується побудувати залізничну колію прямо крізь Бону, але через те, що така споруда була би надзвичайно дорогою від неї відмовилися. Дуже багато розповідей стосується найвідомішої володарки гори, на честь якої вона і названа.

Бона Сфорца д’Арагона – дружина Сигізмунда І, польська королева, за походженням герцогиня Міланська; за переказами, славилася своєю неземною красою та сильною енергією. Ще при житті чоловіка, фактично керувала державою. Вона мала достатньо володінь, але точно відомо, що її улюбленцем був Крем’янець (старовинна назва Кременця). Про неї розповідали багато страшних історій – наприклад, що ніби вона купалася в крові незайманих дівчат, аби залишатися молодою та красивою.  За однією з версій між горою Боною та горою Черчею в давні часи був зшитий міст із волових шкір. І одного разу, коли королева прогулювалася по ньому на своїй кареті він обірвався, а сама жінка з екіпажем полетіла у прірву. Розказували очевидці, що після того вона неодноразово з’являлася, як примара у межах замку та здійснювала різноманітні капості.

Багато цікавих легенд розповідається також про колодязь, який недобудований стояв посеред подвір’я замку. В одних говориться, що якщо спуститися у нього на певну глибину, то там присутній потаємний хід в катакомби, які вже далі підземними ходами ведуть до Тернополя, Почаєва та самого Києва. Відомо точно, що у межах міста Кременця вирито дуже багато катакомб, інколи уже в сучасності в центрі міста появлялася діра в землі, в яку висипали 2-3 машини піску, щоб залатати яму.

А найцікавіша легенда пов’язана з колодязем на горі та королевою Боною. Королева ще при житті, коли востаннє залишала Польщу, забрала з собою величезні багатства золотом та дорогоцінним камінням. Після її смерті багато хто шукав загадковий скарб, але ніхто так і не зумів його знайти. Подейкують, що королева Бона заховала його та не може знайти спокою, поки не знайде того достойного, кому їх віддасть.  За цією легендою зустрітися з нею можна тільки за декілька хвилин до півночі в найкоротшу ніч року, здобувши попередньо цвіт чарівної папороті, що також (за легендою) проростав на одну коротку мить на схилах стрімкої гори. Той, хто здобуде цвіт, а потім підніметься на гору та стане перед колодязем і потім тричі промовить ім'я Бони, викличе її до себе. І вона дасть йому хвилину на вибір:  забрати золота стільки, скільки зможе віднести; чи спуститися з нею в саму глибину гори, по найдорогоціннішу (а головне чарівну) коштовність, за допомогою якої можна навіть воскрешати померлих. Проте, якщо він не встигне повернутися до світанку, то назавжди залишиться полоненим, та стане її прислужником.  

Безліч легенд розповідають з давніх-давен один одному Кременчани, деякі з них вже зовсім схожі на казки, інші ж виглядають доволі достовірно. Проте фактом є те, що коли будь-хто приїжджає в це славне містечко, він обов’язково піднімається на Замкову гору, та не може не відчути велич цієї місцини.

Що ж насправді криється за історіями про гору і яка правда величної загадки Бони?