Цю ніч я майже не спала... Вона вимучила мене. Ранку чекала, щоб швидше втекти від себе і зануритися в рутину завдань, клопотів.
Емоційно стає легше, коли ранок сонячний і навколо все спокійно. Навіть прокидатися легше. Хочу, щоб цей рік був розміреним, теплим та привітним, минулий був надто жорстоким...
Ранкові хвилини останніми днями для мене найцінніші. Ще всі сплять, і я належу лише собі. Ці миті швидко зникають в рутині і постійних мамканнях, тому важливо встигати їх ловити.
Я злодійка. Я крадійка. Я таємно закохала в себе жонатого мужчину. Це була занадто небезпечна гра.
Я вподобала його, почала писати незначні повідомлення, але щодень. Підсадила його на себе. Зробила витримку - два дні не зв’язувалася з ним. Отримала купу милих сумуючих смайлів – скучив за мною.
Надсилала свої усміхнені фото, спершу домашні з котячими вушками, потім з роботи, з прогулянки, з кав’ярні...І постійно робила компліменти: « Гарно виглядаєш!», «Маєш магічний погляд», «Ти все розрулиш, як завжди»
Згодом ми почали дзвонити один одному.
Втяглися обоє.
Обговорювали все : роботу, дім, плани, фільми, ліки від застуди...
Це вимагало часу. Тому шукали відповідний момент, коли були наодинці в своїх домівках. Він писав поки дружина працювала чи була в сусідній кімнаті. Я так само: вигадувала, що дзвінок чи повідомлення по роботі і треба терміново відповісти. Ховалася від чоловіка. Це заводило.
Наше спілкування ставало більш відвертим...
Почали бачитися. Нечаянно, так би мовити. Він підвозив мене по справах. Я клала свою руку на його руку, поглажувала пальцями долоню. Коли він паркувався ми пристрасно цілувалися...
Одного разу ми мали спільну поїздку в його машині. Якраз перед новорічними святами. В магазинах треба було закупити все до святкового столу, та й подаруночки обрати. Так от, в машині була його дружина. Він сказав їй, що підвезе колегу. Колегу)))
Я пречудово відіграла свою роль! Сиділа тихесенько на задньому сидінні і писала смс, як я сильно хочу його.
В цій поїздці я отримала неймовірне відчуття своєї кращості і неперевершеності. Я спостерігала за його дружиною і перебувала в екстазі: вона знаходилася в ілюзії, що стосунки в них.
Вони підвезли мене додому і це стало початком кінця.
А вчора, гуляючи біля головної ялинки, я і отримала від неї повідомлення.
Як все швидко може помінятися. І не даремно, що саме зараз- в новорічний час!
Я вирішила покінчила з цією справою.
Я відпасала коротке «Вибачте» і запропонувала зустріч.
Час збирати каміння.
#7270 в Любовні романи
#2873 в Сучасний любовний роман
#2362 в Сучасна проза
Відредаговано: 31.01.2023