Цьогорічна головна ялинка країни на Софіївській площі була особливо казковою! Гірлянди простягалися від неї по колу на велику відстань і створювали феєричну карусель вогників над головою.
Я довго стояла і дивилася на них. Потім, примруживши очі, на хвильку опинилася в казковій павутинці яскравих ліній. Аромат гарячого глінтвейну і імбиру доповнював відчуття різдвяного дива.
Календар повен свят! Загадаю бажання у Святвечір грудневий для Святвечора січневого! Загадаю своє малесеньке диво!
Мама завжди розказувала про магічність Різдва. Казала, що це період певного переродження і оновлення землі, рослин, людини. Це час змін і переосмислень. А ще великої радості.
Дійсно, для мене Різдво - особливе Таїнство. Тут ніжність, любов та неймовірна благодать. Це магічний час. А ще купа няшності в честь манесенького ангелика! Христос Рождається !
Це мало бути наше перше спільне свято...
А поки маю любов в телефоні:
"Привіт, моя люба! Ти сердишся? Може я мало роблю для того, щоб ми зустрілися…"
«Але я сильно скучаю…Думаю про Тебе. Завжди. Моя бажана. Я закоханий».
«Дуже сумую. Тримайся. Я Тебе люблю і чекаю зустрічі! Я вирвуся!»
…..
"Привіт, любий"
« Люблю і сумую за Тобою…Може хоч би нечаянно побачимося?…»
« Мій Котик! Коли дивлюсь на сонце через вікно, то уявляю Тебе…»
« Я хочу до тебе. Підрозділася б до Тебе під бік…Підповзла) Якесь дивне слово там вийшло) Підрозділася б також. Коханий…Такий жаданий…
Дуже Тебе не вистачає, очей…посмішки і погляду».
«Скучила невимовно. Постійно думаю про Тебе. Мій місяцю!»
Це найкраще Різдво! Прости мене Боже!
Ми цілуємося, пестимося, торкаємося, п’ємо один одного губами, очима і руками. Тіло дрижаки проймають, як в дитинстві, коли в бабусиному селі з холодної річки виходила на берег...
Я не хочу йти додому. Я хочу зупинити мить, перетворити її на все своє життя! Я щаслива з ним!
Ми не показували на людях, що ми кохаємося один в одному. Це лише наше і чужі очі нам не треба. Це було чудово і дико водночас. Чути, бачити, цілувати очима і вдавати, що просто знайомі.
Поки я милувалася магією Софіївської площі, помітила, що на екрані було не прочитане повідомлення. Я мимоволі посміхнулася. Але раптом зблідла:
«Ви кохаєте мого чоловіка?»
#6237 в Любовні романи
#2538 в Сучасний любовний роман
#1885 в Сучасна проза
Відредаговано: 31.01.2023