1. Коляд, коляд, коляда, з чого ж ти виткана?

   Цьогорічна головна ялинка країни на Софіївській площі була особливо казковою! Гірлянди простягалися від неї по колу на велику відстань і створювали феєричну карусель вогників над головою. 

    Я довго стояла і дивилася на них. Потім, примруживши очі, на хвильку опинилася в казковій павутинці яскравих ліній. Аромат гарячого глінтвейну і імбиру доповнював відчуття різдвяного дива. 
   Календар повен свят! Загадаю бажання у Святвечір грудневий для Святвечора січневого! Загадаю своє малесеньке диво! 
    Мама завжди  розказувала про магічність Різдва. Казала, що це період певного переродження і оновлення землі, рослин, людини. Це час змін і переосмислень. А ще великої радості. 
   Дійсно, для  мене Різдво  - особливе Таїнство. Тут ніжність, любов та неймовірна благодать. Це магічний час. А ще купа няшності в честь манесенького ангелика! Христос Рождається !  
 

Це мало бути наше перше спільне свято... 
 

А поки  маю  любов в телефоні: 
 

"Привіт, моя люба! Ти сердишся? Може я мало роблю для того, щоб ми зустрілися…"
«Але я сильно скучаю…Думаю про Тебе. Завжди. Моя бажана. Я закоханий». 
«Дуже сумую. Тримайся. Я Тебе люблю і чекаю зустрічі! Я вирвуся!»  
….. 
"Привіт, любий"
« Люблю і сумую за Тобою…Може  хоч би нечаянно побачимося?…» 
« Мій Котик! Коли дивлюсь на сонце через вікно, то уявляю Тебе…» 
« Я хочу до тебе. Підрозділася б до Тебе під бік…Підповзла) Якесь дивне слово там вийшло) Підрозділася б також. Коханий…Такий жаданий…
Дуже Тебе не вистачає, очей…посмішки і погляду». 
«Скучила невимовно. Постійно думаю про Тебе. Мій місяцю!» 

    Це найкраще Різдво! Прости мене Боже!  
  Ми цілуємося, пестимося, торкаємося, п’ємо один одного губами, очима і руками. Тіло дрижаки проймають, як в дитинстві, коли в бабусиному селі з холодної  річки виходила на берег... 
  Я не хочу йти додому. Я хочу зупинити мить, перетворити її на все своє життя! Я щаслива з ним! 
   Ми не показували на людях, що ми кохаємося один в одному. Це лише наше і чужі очі нам не треба. Це було чудово і дико водночас. Чути, бачити, цілувати очима і вдавати, що просто знайомі. 
  Поки я милувалася магією Софіївської площі,  помітила, що на екрані було не прочитане повідомлення. Я мимоволі посміхнулася. Але раптом зблідла: 

«Ви кохаєте мого чоловіка?»