Глава 7

Прокинулася Сніжана у власному теплому ліжку від сонячних промінчиків, які лоскотали її щічки. Смачно потягнулася, і звичним рухом простягнула руку до будильника. Як виявилося, вона прокинулася раніше, ніж пролунав дзвінок. На циферблаті зеленим світилася дата: 31 грудня.

— Який же дивний сон мені наснився, — прошепотіла дівчина, — Аж занадто реалістичний. Начебто я потрапила у казку, і мої бажання почали здійснюватися, ніби за наказом чарівника. Я й справді почала вірити у те, що відбувалося навколо. Якби ж таке сталося у реальному житті!

Потихеньку опустила ніжки у пухнасті капці, що стояли біля ліжка, і пішла приводити себе до ладу. Хоча сьогодні свято, але ніхто не відміняв похід на роботу і переробку того злощасного звіту. Останній тиждень вона лише над ним і працювала, постійно виправляючи помилки та неточності. Невже знову можуть виникнути проблеми? Ні, вона добре постаралася: не один раз перевіряла кожну цифру, вислуховувала нотатки шефа. Тому не дуже й турбувалася. Добре, що після обіду до неї заїде Януся, і вони разом почнуть підготовку до святкування.

Із рівноваги вивів дзвінок у двері. Хто б це міг бути? Коли нікого не чекаєш, то кожний дзвінок видається підозрілим. Як не хотілося Сніжані підходити до дверей, та довелося відчиняти. А раптом це щось важливе?

На порозі стояв усміхнений кур’єр із великою коробкою піци в руках. Як вона не віднікувалася, що нічого не замовляла, та хлопець повідомив, що замовлення оплачено, і потрібно тільки поставити підпис. Здвигнувши плечима, забрала ароматну посилку, і вже на кухні відкрила. Який же запаморочливий запах накрив її з головою! Такий, як уві сні! І хто б це так потурбувався про неї? Відповідь не забарилася — і через секунду пролунав дзвінок подружки:

— Сніжко! Нехай для тебе ранок почнеться з радості, відкинь геть всі погані думки!

— Мені б твій оптимізм, подружко, — видихнула білявка, — Так не хочеться йти на роботу, а доведеться.

— Ти вже отримала від мене запашну піцу?

— Так, все дуже смачне. Так несподівано, Янусю.

— Отож-бо. Сніжаночко, це піца щастя! Спробуй шматочок, заплющ очі і загадай бажання. Все неодмінно здійсниться, — по-змовницьки промуркотіла подружка-веселунка.

Щось у голові Сніжани клацнуло, мовби який спогад чи якесь передчуття. Чомусь їй здалося, що вона вже чула з вуст Яни про «піцу щастя». Ох, це ж той дивний сон! З оленями, цапом-шефом та мавпочкою! А ще з гарним незнайомцем, від якого вона дременула світ за очі.

Мимоволі мобілка впала на підлогу. Оце так реалістичний сон.

Нашвидкуруч розпрощавшись із подружкою, яка ніяк не бажала припиняти розмову, почала одягатися на роботу. Всюди шукала свою шапочку, та вона ніби крізь землю провалилася. Ну хай так. Вирішила накинути на голову капюшон — це буде ще гарніше, хоча й не так практично. Хоча й не вірила в новорічні дива, та прошепотіла про себе:

— Нехай сьогодні у моє життя завітає щастя, і хай начальник не буде таким … таким (ледь не вимовила бородатим цапом, проте стрималась). Хай начальник теж знайде своє щастя і подобрішає. Також бажаю зустріти кохання моїй подружці Яні, адже вона така дбайлива і добра дівчина, та теж заслуговує на щастя.

Після цього рішуче покрокувала із квартири, в очікуванні новорічного дива.