Глава 1

Наближалося чарівне свято Нового року, та піднесеного настрою як і не було. Все навколо вкрилося чарівною аурою, ліхтарики та вогники гірлянд осявали вулиці, надаючи засніженим будівлям казкового вигляду, але дівчина абсолютно не звертала на це уваги. Та хіба знайдуться причини для веселощів, коли на роботі одні проблеми? Сніжана заледве пленталася додому після важкого робочого дня. Передсвятковий настрій вивітрився, навіть і не заполонивши свідомість.

На роботі усі навперебій вихвалялися рецептами нових салатів, закусок, тобто подумки перебували за святковим столом. Проте сьогодні шеф ніби з розуму зійшов — прямісінько перед Новим роком влаштував аврал: і те доробити треба, і ті розрахунки не такі. Словом, все йому не так. Нещасній Сніжані кинув межи очі річний звіт, тільки папери розлетілися кабінетом, закружляли в танку перед нею ніби сніжинки. Ще й накричав так, що задвигтіли шибки. Ще б пак! На роботі всі знали справжню причину цього шаленства і шепотілися по кутках. Напередодні начальника кинула наречена — ефектна манірна чорнявка Інеса, тому він вирішив хай свято буде зіпсоване не тільки у нього, а й усього колективу.

Більш нахабні колеги вирішили задобрити шефа і в кабінет потягли своєрідні презенти, а от Сніжані нічого було подарувати, щоб підмазати начальнику, адже нещодавно вона витратила заощадження на чудові шкіряні чобітки до коліна і м’якеньке червоне пальтечко, яке так було їй до лиця. Знала ж, знала ж, що відгукнеться їй, та ще гарно ікнеться те, що, нарешті виконавши звіт, просто залишила його на столі, а сама тихенько прослизнула повз охоронців. Якби ж тільки вона могла назавжди покинути остогидлу роботу, та аж ніяк не могла. І без того, якимось дивом, влаштувалася на високооплачувану посаду, тому і змушена була терпіти вибрики начальника-самодура. От і на сьогоднішню новорічну ніч у неї були плани ще заздалегідь. Вона вже домовилась із компанією найкращих друзів ще зранку поїхати відзначати   свято у затишний будиночок біля озера, який замовили майже за місяць до цього, адже в цьому котеджному містечку нелегко було знайти вільні місця. Але святкувати друзі будуть без неї…

Однак не все сталося як гадалося, а зорі опинилися не на боці Сніжани. Як би вона не просилася у шефа, як би наївно не кліпала пухнастими віями — та  сьогодні він бризкав отрутою і роздавав вказівки. Цап бородатий! Добре хоч повертається не в порожню квартиру. Подружка Януся вирішила скласти їй компанію в новорічну ніч і нікуди не поїхала. Мовляв, друзі пізнаються в біді, але ж краще негаразди перетворити на свято. Януся вже метушилася у скромній квартирці, готуючи чисто дівочу вечерю, яку порекомендувала відома фудблогерка. За такими сумними думками Сніжана майже підтюпцем бігла додому: в тепло і затишок. Як же буде гарно з Янусею посмакувати салатом із кальмарами та шампіньйонами, качкою з яблуками, та ще й заїсти смачним тортиком з апельсинами. Подружка ще зранку метушилася на кухні, а от Сніжані довелося цілий день стовбичити в офісі. Навіть і пообідати не встигла. Чорти б ухопили цього начальника!

Спересердя тупнула ніжкою по засніженому асфальту, зриваючи злість, однак послизнулася і, не втримавши рівновагу, стрімголов покотилася на проїжджу частину. Відчайдушно замахала руками намагаючись втриматися, та сила притягання землі виявилася сильнішою від дівочих потуг. Перед очима калейдоскопом пролетіло її життя, аж поки вона не розпласталася, як жабка на льоду. Після невдалого падіння дівчина відчайдушно намагалася встати, проте марно. Однак всі спроби не закінчилися успіхом: вона знову сковзалася і падала на коліна. Сльози відчаю заполонили кожну клітинку, і вона заледве не розплакалася. Автомобілі сигналили і поки що об’їжджали повз. Та хто ж зупиниться допомогти самотній дівчині, яка намагається на колінах відповзти до тротуару, адже ніяк не вдається піднятися на рівні ноги? Ось і чергова автівка чорним розлюченим бичком стрімко мчить назустріч.

— Ні! Зупинись! — відчайдушно закричала, піднявши вгору праву руку, а лівою чіпляючись за асфальт. Та знову потерпіла фіаско, ліва п’ятірня не втрималась і вона з колін бухнулась прямо під колеса автівки.

Чорний позашляховик, різко загальмувавши, зупинився перед дівчиною, а вона безсило розтяглася на животі і вже боялася навіть дихати.

«От зранку начальник накричав, то що ж зі мною зробить водій автівки? Точно по голівці не погладить. Ще й приплете, що я навмисно кинулася напереріз машині, щоб перебігти дорогу в неналежному місці. Ще мені штрафу не вистачало», — промайнули думки. Зараз їй уже нічого не хотілося: ні святкування, ні омріяного тортика з апельсинами. Вона просто лежала, проклинаючи долю.