Я , озираючись, біг наосліп…
І чув їдкого диму гіркоту.
Невже, це знов настала бліда осінь?
І як тепер, ну як тебе знайду?
Морозно… вітер проїдає спину.
Ненавиджу оцю таку пору.
А сам хохочу, та ще й без упину
Мені би повернути знов весну.
Я б все віддав, лише щоб роздивитись
Як вона йшла, як дихала, жила…
У неї я хочу ущент розбитись,
Губами доторкнутися чола.
А краще все забути! Все! Спочатку!
Ніколи не зайти у те кафе,
Не взяти номер (просто так, на згадку),
Ім’я не знати… Не почати все…
Відредаговано: 30.08.2019