Розділ:1

2500 рік. Сучасна ера. Людство стоїть на порозі нового стрибка. Вперше за всю історію час більше не здається непорушним. Люди винайшли машину часу…

— Системи готові? — пролунав шиплячий голос у динаміках.
— Так, починаємо запуск, — швидко відповів Кай із капсули.
— Кай… ти точно впевнений, що все спрацює? — до скла нахилилася Мірабелло, торкнулася пальцями і намалювала маленьке сердечко.
— Мірабелло, усе добре. Я скоро повернусь. Ти й не встигнеш сумувати.
— Мені не подобається цей запуск. Відчуття ніби… ніби щось піде не так.

Вогні загорілися. Платформа задрижала. Капсула зникла, залишивши у повітрі тонке, палаюче кільце.

---

Мене втиснуло в крісло так, що майже вибило подих. Кисню було надто багато, голова наче надулася зсередини. Коли зумів вибити ногами заклинивші дверцята, скотився на землю і кілька хвилин лежав, ковтаючи повітря.

Капсулі кінець. Все вигоріло. Ніякого “назад”.

Озирнувшись, побачив унизу між деревами кілька хутряних дахів. Невелике поселення. Вікінги. Принаймні так виглядало.

Мову їхню я знав погано, жестами виходило краще. Вони прийняли мене насторожено, але без ненависті. Просто слабак із чужого краю. Тут навіть жінки носять мішки, які я ледве зрушую з місця.

Жив у сім’ї, яка дала мені хлів і теплу юшку. Допомагав по господарству: носив воду, чистив рибу, лагодив дерев’яні інструменти. Тіло хоч трохи звикло. На полювання брали лише через кілька днів, більше як учня, давали прості завдання: стежити за слідами, підгодовувати пастуші тварини, не відволікаючись на небезпеку.

Коли освоївся, почав пробувати відтворити щось власними руками. Папір вийшов грубий — просто розмочене й розчавлене волокно рослин, висушене між пласкими каменями. Аркуші були нерівні, товсті, із грубими волокнами, але придатні для письма. Діти спостерігали, ніби я творю диво.

На другий день я зшив зі шматка шкіри і цих кривих аркушів маленький блокнот. Хотів зробити олівець… але графіту тут немає. Тому створив примітивний стрижень із сажі та тваринного жиру — твердий, крихкий, забруднює пальці, але слід залишає.

За ніч я записав перші думки у блокнот при тьмяному вогні, який димів, сльозячи очі.

Протягом кількох тижнів усе поселення вже користувалося «паперовим станком»: готували листи грубі, нерівні, але функціональні. Пасту робили у горщиках, писали обережно. Хоч це виглядало примітивно, люди відчували користь і прийняли новинку без заперечень.

Я помітив ще побутові деталі: ремісники використовували глиняні пічки, готували у відкритих вогнищах, будинки мали дерев’яний каркас із солом’яними дахами. Діти допомагали дорослим носити дрова та воду. Жінки обробляли овочі й шили одяг із льону та вовни. Мені довелося підлаштовувати власні методи до цих умов.

---

Науковий коментар:
960 рік нашої ери. Через втручання Кая в минуле вікінги отримали технологію грубого паперу та примітивного письмового стрижня значно раніше, ніж історично задокументовано. Незважаючи на обмежені матеріали і технології, базові принципи письма були закладені. Локальні дії Кая прискорили розвиток культурних інструментів, що пізніше вплинули на технологічний прогрес у майбутньому.