Глава 7

АУРЕЛІНА 

Танці обриваються, бо королівський радник оголошує вибір принца принцесою Аурікою. 

Танцюючи, принцеса кинула свою діамантову каблучку в кишеню свого обранця, тож лунає наказ усім юним чоловікам знаті шукати каблучку принцеси у своєму одязі. 

Інтрига наростає — всі нишпорять по кишенях, шукаючи каблучку, а знайшов її герцог Вільям. Сипляться вітання, летять конфетті. Король вітає молоду пару, а тоді оголошує білий танець для всіх дам балу. А тій, котра зважиться запросити принца на танець, він подарує особливий подарунок. 

— Це твій шанс, Ауреліно! — шепоче мені мольфарка і поспіхом подається до короля. 

Я лише розгублено кліпаю, як Августина вже веде короля на танець. Зітхаю. Я чомусь гадала, до принца вишикується черга запросити його на танець. Але ніхто до нього не квапиться. Усі юні леді запрошують здорову знать. 

Видихаю і таки зважуюся. Вся тремчу, але, підійшовши до вродливого принца, роблю поклін та несміло простягаю йому руку. 

Він дивиться на мене холодними чорними очима, довго думає, а тоді, взявши мене за руку, підіймається. Веде мене до всіх, а я страшенно хвилююся. 

Ми танцюємо, а нам розступаються всі. Перешіптуються, адже принц танцює незграбно. Він зовсім неповороткий. Шепочуться, що я ласа на винагороду. Я ж пішла з ним у танець не заради винагороди. Мені просто шкода його. А ще я завжди хотіла потанцювати зі справжнім принцом. І дуже хочу, аби він став нормальним та закохався в мене. 

Ех, як же я багато хочу, що аж страх. 

Ніяковію, коли принц пильно дивиться на мене. Мені чомусь здалося, що він ні на що не реагує. Але від його пильного погляду гублюся. Відчуваю, як його рука злегка стиснула мою. Розгублено підіймаю погляд, а Тіріан посміхається мені. Я теж видавлюю посмішку. 

Я чомусь шалено хвилююся й відчуваю розчарування від того, що танець закінчився. Але ще не встигаю відпустити руки принца, як радник короля оголошує: 

— А тепер, шановна знать — принци, королі, графи, лорди та герцоги, поцілуйте своїх прекрасних леді, які подарували вам свій білий танець. 

Я спантеличено кліпаю. Чомусь шалено нервую. Для мене це буде перший у житті поцілунок, і ця мить для мене дуже бентежна. 

Зажмурюю очі, коли принц нахиляється до мене. Здригаюся від доторку його холодних вуст, які в одну мить стають гарячими. Крізь мене наче струм пройшов. Налякано розплющую очі, дивлячись на принца, і бачу, як його осяює сяйво, починаючи з обличчя і спускаючись униз. 

Усі навколо охають і розступаються. А Тіріан ворушить губами, і я чую його тихий шепіт: 

— Спасибі за прекрасний танець! 

Я нервово ковтаю і хочу відступити, але принц стискає мою руку міцніше й уже голосніше просить: 

— Не йди! 

За спиною чую, як усі шепочуться: «Принц заговорив! Принц говорить! Закляття знято!». 

Мені страшно, адже тепер вся увага буде прикута до нас, і мачуха мене точно впізнає.