☕Розділ 1.☕ Як Не Зварити Джина Замість Кави.

  Анотація

  Кажуть, що у джинів немає сердець... Але хто тоді залишив рожевий лист любові посеред піщаної бурі? 

  Молоденька магрибська відьмочка Арунія випадково викликає найнебезпечнішого джина пустелі - Ібліса, який, між іншим, вважає себе найпривабливішим створінням від Марокко до Марса. Він має три бажання, але просить лише одного - щоб вона перестала його чарувати своєю некомпетентністю. 

  Тепер вони удвох шукають загублене "серце" Ібліса - древній артефакт, що, за чутками, дає владу над усіма джинами ( і навіть над власними почуттями). 

  На шляху - килим-літак із ревнощами, вередливий кактус-пророк, підступні султанські родичі та магічний контракт, у якому дрібним шрифтом написано:

  "У разі закоханості сторін - поверненню не підлягає!"

  ✨Пролог✨

  У магрибських пустелях навіть зорі бояться блищати без дозволу джинів. Кажуть, колись один з них, Ібліс аль-Азгар, закохався так невдало, що його серце перетворилося на камінь. Буквально. Його власна магія, ображена на господаря, замкнулася в рубін, що сяє під пісками Фесського халіфату. 

  Відтоді жоден чаклун не насмілювався шукати "Серце джина" - хіба тільки божевільні романтики або студенти-чаклуни, яким поставили завдання "знайти щось легендарне до понеділка".

  Саме так і з'явилася вона Арунія, дівчина, яка випадково переплутала закляття виклику духу дому з формулою приготування кави з кардамоном. У результаті - замість ароматного напою з димки викинув високий, самозакоханий джин у золотому тюрбані й сказав:

- Хто посмів потривожити володаря гаремів, пустель та вечірніх серіалів? 

  І замість вибачення отримав від дівчини цілком серйозне:

- Може, цукор додати? 

  Так почалася історія про джина, який утратив своє серце, і чаклунку, яка, схоже, могла його повернути... хоча навіть не знала, куди поклала власне. 

  Арунія мала лише три проблеми: нестача кави, нестача грошей та надлишок цікавості. Це - смертельне поєднання для будь-якого початківця-чаклуна. 

  Вона навчалася в Академії Магічних Мистецтв Магрибу ( скорочено - ММММ, бо після занять усі саме так і зітхали ). І саме вранці, коли сонце вже обпікало дах, Арунія вирішила, що варто зробити каву з заклинанням бадьорості. 

- Що може піти не так? - сказала вона фразою, яка зазвичай починала катастрофи. 

  Вона кинула у бронзовий чайник щіпку кардамону, краплю мани та... замість води - флакон із написом "Ефір виклику духів. Не пити!" 

  Пар здійнявся золотими спіралями, і з глибини чайника пролунав могутній голос:

- Хто мене розбудив без офіційного запрошення, пергаменту й закусок?! 

  Із хмарки диму з'явився високий чоловік із тюрбаном, що сяяв так, ніби він сам собі світив. Очі - як розпечене золото, посмішка - як у того, хто впевнений, що весь світ існує лише для його відображення. 

- Я - Ібліс аль-Азгар, джин великої сили й ще більшого шарму. І я... ой, це що, чайник? 

  Арунія винувато тримала ложку. 

- Ну... я просто хотіла каву. 

- І замість кофеїну - джин? Жінко, ти небезпечна! - рвучко сказав Ібліс аль-Азгар. 

  Він спробував випростатися гордо, але вдарився головою об люстру. 

- Прокляття! Навіть мій вихід не епічний! 

  Арунія зітхнула.

- Ви не могли б просто... не вибухати? Мені ще екзамен із трансмутації здавати. 

- Я не вибухаю. Я ефектно з'являюся! 

  Так почалося їхнє знайомство - не з романтики, а з запаху кардамону, кіптяви та легкого відчаю. І жоден із них ще не здогадувався, що ця кавова помилка запустить пошуки зачарованого серця, розбурхає старі магічні легенди... і, можливо, навіть навчить джина готувати латте.