Наступного ранку місто прокинулося під запах свіжоспеченого хліба та ягідного пирога. Кондитерська Антона вже була наповнена людьми, але у повітрі відчувалася напруга.
До дверей несподівано постукав незнайомець у чорному плащі - той самий, що попереднього вечора попереджав про прокляття. Цього разу він тримав у руках невелику коробочку, з якої виходив легкий фіолетовий дим.
-Цей інгредієнт - для тебе, Антоне, - сказав він, підклавши коробочку на стіл. - Використані його - і відчуєш справжню силу десертів... та справжню ціну за них.
Антон нахилився над коробкою, відчуваючи запах чогось незнайомого. Емілія схопила його руку:
-Не торкайся цього! - крикнула вона. - Це магія темна.
Але його серце не зовсім вільне від прокляття, відчувало спокусу. Той запах, той легкий блиск у димку... Він відчував, що цей інгредієнт може зробити їх десерти неймовірними, але й ризик був колосальний.
-Нам доведеться боротися разом, - промовила Емілія, дивлячись йому в очі. - Тільки так ми зможемо пройти випробування.
Вони почали готувати десерт із новим інгредієнтом. З кожним рухом магія ставала сильнішою: крем світові, шоколад почав переливатися кольорами, а ягоди випромінювати легке світло. Але разом із цим у кімнаті з'явилися тіні, що шепотіли страхи, сумніви й невпевненість.
-Тримай мене за руку, - прошепотів Антон, і Емілія схопила його, відчуваючи, як їхні серця б'ються в унісон.
Магія інгредієнта випробувала не лише їхню майстерність, а й почуття. Вони відчули холод страху і тепло любові одночасно. І коли десерт був готовий, він перетворився на диво: золотавий крем із срібними ягодами що світилися від їхньої єдності.
-Ми зробили це разом, - усміхнулася Емілія.
Але у глибині кімнати силует спостерігав і посміхався: Він знав, що це лише початок... І справжня битва за серце Антона ще попереду.