Наступного дня Емілія повернулася до кондитерської Антона. Цього разу вона прийшла з пакетом дивних трав та ягід, які привезла з далеких країн.
-Ці інгредієнти... - почала вона, - можуть посилити смак десертів. Але вони також трохи... магічні.
Антон підняв брови, зацікавлено дивлячись на неї.
-Магічні? - тихо повторив він, відчуваючи, як серце раптом б'ється швидше.
-Так, - кивнула Емілія.
-Якщо їх правильно використати, десерт може викликати емоції, які давно спали у серцях людей. Але якщо помилитися... можна пробудити темні спогади або непередбачувані почуття.
Він посміхнувся з легкою іронією:
-Виходить, що ми творимо не просто торт, а справжній ритуал.
Емілія простягла йому одну з ягід. Її руки торкнулися його пальців на мить, і Антон відчув дивне тепло, яке поширилося по всьому тілу. Серце його стислося, але не болем - раптом він зрозумів, що почав відчувати щось нове.
-Готові до випробування? - запитала Емілія, блиснувши очима, які нагадували зорі.
Антон кивнув. Разом вони почали готувати десерт: тісто, ягоди, магічні трави. Кожен рух здавався хореографією, де їхні руки інтуїтивно знаходили один одного.
І коли десерт був готовий, Емілія обережно подала його першому покупцеві - старому майстру з міста, що давно втратив радість життя. Як тільки він скуштував торт, у його очах з'явилися сльози, а посмішка розцвіла, ніби сонце після дощу.
-Ви відчули? - прошепотіла Емілія, дивлячись на Антона.
Він лише кивнув, розуміючи, що це випробування не просто десертом - пробудили емоції не тільки вони в інших, але й у самих собі. І з кожним новим кроком, з кожним дотиком росла невидима нитка, яка тягнула їхні серця разом.
Але темна сторона магії завжди чекала за рогом, і вони ще не знали, що справжнє випробування кохання тільки починається...