Глава 3

І так, зазвичай я приходжу сюди лише в гості до бабусі, але сьогодні їй потрібно було терміново відлучитися, тому я буду рада тобі допомогти замість неї.

 -Дякую. Мене звати…

 -Елісон, а мене Мія. 

 -Тобі бабуся розповідала за мене,- здивовано запитала в дівчинки.

 -Можна і так сказати. Іди за мною.

 Підійшовши до невеликої дерев'яної вітрини ми зупинилися і з під низу Мія дістала чорний матовий блокнот з твердою обкладинкою і м'якою але при цьому тонкою та рівною палітуркою, а побачивши мій захоплений погляд показала такий же але ніжно-рожевий.

 -Вони дуже гарні, це твої?

 -Ні, твої. Точніше стануть якщо заплатиш,- хіхікнувши сказала консультант.

 -Про те, що я хотіла сьогодні вибрати собі блокнот, тобі теж бабуся розповіла?- посміхаючись запитала.

 -Про це мені розповіла моя інтуїція. Будеш м'ятний чай?

 -Вибач але я п'ю чай лише вдома, ця звичка у мене ще з дитинства, надіюсь ти не образишся?

 -Та ні, звісно ні. Я тебе дуже розумію, у мене також багато дивних звичок, ти навіть здивуєшся наскільки дивних,- знову хіхікнувши відповіла на моє запитання.

 Не знаю чому але ця дівчинка притягує мене до себе так само, як маленька крамничка в якій ми зараз знаходимося. Дивне відчуття але ми ніби знайомі з народження, так приємно і легко знаходитися в її компанії.

 -Що ти робиш сьогодні ввечері?

 -Думаю пошукати нову книгу з навчання яку можна прочитати, а що?

 -Я хотіла б запросити тебе до себе на вечерю, якраз брат має приготувати щось смачненьке, тому буду дуже щаслива, якщо ти зможеш завітати.

 -Так звісно,- радісно вскрикнула Міа,- але спочатку давай обміняємося номерами?

 Посміхаючись ми додали один одного в соц-мережі, а я все думала чому раніше не зустрілася з нею, мені було б набагато легше пережити літо в цьому місті маючи таку знайому. Я придбала собі обидва блокноти, каюсь, але мене підкупила простота та милість, хоч поки і не знаю де використаю другий але це не велика проблемка. Попрощавшись з новою подругою попрямувала до центральної бібліотеки.

 -Доброго дня, міс. Ви у нас вперше?

 Я здивовано поглянула на чоловічка похилого віку і на хвилину застигла на місці. Тут було дуже гарно і незвично. Простора бібліотека у два поверхи з милими стільця та столиками світло голубого кольору. А майже по центру була стійка бібліотекаря який пронизував тебе теплими та мудрими очами через товстезні скельця окулярів до яких ніби приєднали сузір'я зморшок що було розкидане по обличчю.

 -Доброго дня, так я недавно переїхала до містечка і не мала змоги навідатися до бібліотеки, тим більше в мене вистачало непрочитаних книг вдома.

Знову мене ніби магнітом притягує до абсолютно усього, що знаходилося тут, схоже відчуття я пережила у канцелярській крамничці.

 -Тоді ласкаво просимо у святиню знань, за будь якою допомогою ви можете звертатися до мене і я з радістю вам допоможую.

 -Було б просто чудово,- ще ширше посміхнулася чоловіку,- але як мені до вас звертатися?

 -Мене звати Оріус Родженський, а мені як до вас звертатися, мила місс?

 -Елісон. Але якщо бажаєте, то можете казати просто Еліс.

 -Що ж Еліс, тоді можливо вам підказати щось?

 -Ой, ні дуже дякую але я поки роздивлюся що до чого, ви не проти?- з надією поглянула на бібліотекаря.

 -Звісно, якщо що кличте бо у нас тут можна трішки заблукати.

 Я лише кивнула посміхаючись і направилася у перший ряд з книгами. Навіть не знаю, що очікую знайти але все, ж... Хочу прочитати фентезі.

 Трішки поблукавши знайшла потрібний ряд помітивши гарну книгу невеличкого розміру з палітуркою на якій зображена дівчинка в ніжній білій сукні, роман-фентезі цього року випуску.

Відкривши книгу прочитала пару рядків не відриваючись від сторінок сперлася на шафу і почула дивний звук падіння який видала книга, що опинилася в моїх руках. Старовинна пошарпана обкладинка світло-коричневого кольору, що перев'язана темною грубою ниткою яка закріплюється на своєрідному ґудзику.

 Розгорнувши знахідку відчула ледь помітний аромат лаванди, що гармонійно поєднувався з природнім запахом аркушів, які в свою чергу мали колір якісного пергаменту. На сторінках було виведено гарним почерком інформація про пегаса з детальним рисунком. Погортавши пару сторінок, зрозуміла, що це більше за все був записник фаната фентезійних тварин, будівель, трав, амулетів, взагалом усього неймовірно загадкового та цікавого. Зовсім не те що я зазвичай читаю але не зважаючи на це в мене з'явилося непереборне відчуття того що я хочу забрати її додому і повністю передивитися.

 Вирішивши зупинитися на двух знахідках я спустилася до читальних столиків і хотіла підійти до бібліотекаря.

 -Справді любиш читати?- почувши знайомий голос обернулася і побачила Айдена.

 -Ну що ти, просто підтримую статус людини яка хоча б чимось цікавиться, - поглянувши з викликом на хлопця зрозуміла, що в його словах і погляді немає ні каплі поганих емоцій.

 Він підійшов до мене глянувши на книги в моїх руках.

 -Можна подивитися? - я кивнула, після чого одногрупник зацікавлено почав розглядати щоденник,- цікавий вибір, любиш фантастику.

 -Можна і так сказати.

 -Це мій улюблений жанр, позичиш коли дочитаєш? Натомість можу порадити також цікаві історії, з різних відділів, я прочитав майже всі книги, дивно що не бачив цю.

 -Я теж дуже здивований, що ти знайшла її, як це сталося? - злякано запитав дідусь, що непомітно підійшов до нас.

 -Містере Оріус, я просто читала історію спершись на шафу, а записник впав з верхньої полички,- дивившись в очі бібліотекаря чесно відповіла.

 -Що ж, це і справді записник одної видатної особи. Він сам знайшов тебе, тому з цього моменту належить тобі.

 -Але хто автор, і що означає сам знайшов мене?- з округленими очима поглянула на чоловіка.

 -Ти дізнаєшся про все але з часом,- ніжно посміхнувшись відповів чоловік.

 -Це те про що я думаю?- запитав Айден поглядаючи, то на мене, то на бібліотекаря.