Пролог

-Мені потрібно дібратися в замок і дізнатися що саме там сталося,- впевнено сказала дівчина.

-Але ти не розумієш, що це небезпесно, що прикажеш нам робити без тебе, зачекай лише поки одужає моя сестра, хоч трішки, і я відправлюсь туди з тобою.

-У мене немає часу на зволікання, і ти ж розумієш, що якщо я дізнаюсь що саме там трапилося, то ми зможемо вилікувати усіх постраждалих і твою сестру, і мого брата... Я не маю вибору, пробач.

-Ні, я не відпускаю туди тебе одну, зачекай, благаю, зовсім трішки.

-Вибач,- опустивши засмучені очі дівчина і її тонкий силует повільно розтанув у повітрі.

-Ні, чому ти ніколи не слухаєш мене, я всього-лише хочу захистити тебе від проблем, чому ти не можеш допомогти мені в цьому,-стиснувши кулаки скріз зуби процідив розлючений хлопець.

Зробивши глубокий вдих та видих він розвернувся на каблуках і попрямував до дверей, зустрівши по дорозі друга який здивовано поглянув на хлопця та запитав: 

-Щось трапилось, що з твоїм лицем, і куди ти мчиш?

-Вона знову пішла вирішувати все сама не приймаючи допомогу.

-Еліс?- розуміюче кивнув друг.

-Звісно, хто ж як не вона.

-Що ж, це схоже на неї, що на цей раз?- з цікавістю в голосі запитав.

-Вона вирішила посунутися в замок, для того щоб визначити що там трапилося.

-Сама?- злякано запитав друг.

-Так,- роздратовано крикнув хлопець, саме тоді коли я шукаю протиотруту цій гидоті що руйнує мою сетру, вона вирішила все дослідити в тому проклятому замку.

-Ей, обережніше з словами, замок звичайний, а от те що там трапилося...- Трохи подумавши він продовжив,- гаразд я з нею піду, все одно, не заспокоїться поки не розбереться, і можливо ми там  знайдемо щось, що могло б допомогти.

-Добре,- з полегшенням видихнув хлопець,- і прошу бережи її.

На що друг лише кивнув і попрямував вниз по гвинтових сходах.