Глава 27

Коли Емілі повернулась до крамниці Діна вже стояла у порозі, в дверях, невдоволено дивлячись на майже порожній кошик.

— Я дала тобі чіткий список, — холодно сказала вона. — Ягоди, трави й кілька рослин. І що ти принесла?

Емілі мовчала.

— Майже нічого, — продовжила Діна. — Ти взагалі розумієш, що я витратила на тебе свій час? Якщо я доручаю тобі щось зробити, ти повинна виконати це повністю, а не повертатися тоді, коли тобі заманеться.

— Я намагалася...

— Мене не цікавить, намагалася ти чи ні.

Голос Діни став ще холоднішим.

— Наступного разу я не буду пояснювати двічі. Якщо не здатна виконувати прості накази, то можеш одразу повертатися у свій світ.

Емілі опустила очі, хоча всередині від цих слів усе кипіло.

— Я зрозуміла.

— Сподіваюся.

Діна ще раз глянула на кошик, а потім махнула рукою.

— Іди до своєї кімнати. Завтра підеш знову.

Емілі мовчки розвернулася й пішла коридором.

Щойно двері її кімнати зачинилися, вона важко видихнула.

Дівчина підійшла до полиці, де лежала книга, яку залишила їй Меггі. Вона обережно взяла її до рук і сіла на край ліжка. Книга була старою, але дивним чином зберігала охайний вигляд, ніби час зовсім не торкався її сторінок. Емілі поклала її перед собою.

Вона пам'ятала слова Меггі.

«Пиши їй».

Дівчина провела пальцями по обкладинці.

— Добре... Спробуємо.

Вона відкрила книгу.

Сторінки спочатку залишалися порожніми.

Емілі взяла ручку й, трохи подумавши, написала:

«Чому Діні була потрібна ця крамниця? Для чого вона зачарувала її?»

Кілька секунд нічого не відбувалося. Аж раптом чорнило на сторінці почало повільно рухатися. Літери, які вона щойно написала, зникли одна за одною, а на їхньому місці почали з'являтися нові слова. Емілі затамувала подих, книга відповідала.

Спочатку чорнило розпливлося, ніби хтось невидимий провів по ньому пальцями, а потім на чистій сторінці почали одна за одною проступати нові літери.

Емілі затамувала подих і нахилилася ближче.

«Діна хотіла зберегти свою молодість. Вона прагнула зупинити час, щоб назавжди залишатися молодою».

Емілі повільно перечитала написане.

— Отже, це правда...

Вона згадала відображення Діни в дзеркалі — стару жінку, яка насправді ховалася за обличчям молодої.

На сторінці з’явилися нові рядки.

«Їй це вдалося. Але не так, як вона планувала».

Емілі провела пальцем по краю сторінки.

«Діна хотіла стати першою Хранителькою Крамниці. Вона знала, що той, хто отримує право керувати цим місцем, набуває надприродних здібностей. Саме вони могли б допомогти їй назавжди зберегти молодість і дати змогу здійснювати свої темні наміри, і вона боялася що хтось інший може їй у цьому пепешкодити, і саме вона це місце зробила проклятим».

Емілі відчула, як по спині пробіг холодок. Виходило, Діна прийшла сюди не випадково.  Але сторінка ще не була закінчена. Нові слова почали з’являтися просто перед очима Емілі.

«Та на її шляху з’явився інший чоловік».

Емілі насупилася.

— Хто?

Книга мовчала кілька секунд.

Потім на сторінці проступив наступний рядок:

«Він перешкодив Діні отримати те, чого вона прагнула найбільше».

Тепер багато чого починало складатися докупи. Діна не просто випадково опинилася в Крамниці. Вона полювала на її силу, яку сама ж істоворила, їй якось вдалося зупинити час, і проста книгарня тепер стала крамницею загублених речей, і прокляттям для людей які сюди приходили забираючи взамін за речі їхні спогади. 

І саме тому Діна так прагнула зайняти це місце. Саме тому їй була потрібна Крамниця. І, можливо, саме тому вона так боялася втратити свою молодість.

Емілі знову подивилася на сторінки.

— А хто був тим чоловіком?

Це був Новий хранитель крамниці, він раніше працював тут. Вона все-таки досягла свого, та дещо пішло не по її плану. А тепер коли вона зайняла твоє місце, крамниці загрожує небезпека. І тільки ти зможеш її врятувати.

Емілі ще кілька секунд дивилася на сторінку, намагаючись осмислити все, що щойно дізналася про Діну.

Вона взяла ручку й написала на чистій сторінці:

«Що я повинна зробити, щоб зупинити Діну?»

Чорнило ще не встигло висохнути, як літери почали повільно зникати, а під ними одна за одною проступили нові.

«Ти повинна повернути Крамниці її попередній вигляд».

Емілі нахилилася ближче й записала наступне запитання:

«Якою вона була раніше?»

Книга відповіла:

«До того, як стати Крамницею загублених речей, вона була книгарнею».

Емілі завмерла.

Тепер вона остаточно переконалася, що побачене в будинку Діни не було випадковістю.

Вона знову взяла ручку.

«Як повернути книгарні її справжній вигляд?»

На сторінці з'явилися слова:

«Спочатку потрібно зняти чари».

Емілі одразу написала:

«Як зняти чари?»

Кілька секунд сторінка залишалася порожньою.

Потім з'явилася відповідь:

«Потрібно знайти те, що було використано для її перетворення».

Емілі згадала макет у таємній кімнаті, розлите зілля, темні тіні, світло всередині маленької будівлі.

Вона швидко записала:

«Це зілля?»

«Так».

Емілі відчула, як серце забилося швидше.

Вона написала наступне:

«Чи залишилося це зілля?»

«Так».

«Де воно?»

Цього разу відповідь з'явилася не одразу.

На сторінці поступово проступили слова:

"У її будинку  фіолетовий флакон ти маєш його знайти".

Фіолетовий флакон.. 

 Емілі писала далі:

"Як саме він виглядає?"