Глава 18

Емілі й далі шукала відповідь, і Меггі привела її до Кімнати вибору.

— Тепер перед тобою стоїть вибір. Ти можеш стати моєю наступницею. Підійди ближче, я щось тобі покажу. Вона повела Емілі в середину кімнати, де на кам'яному постаменті лежала книга. Порожня.

— Зараз перед тобою стоїть вибір, — промовила Меггі. — Або прийняти мою пропозицію, або відмовитися від неї. Але тоді тобі доведеться шукати шлях до відповіді самій.

На мить Емілі здалося, що хтось спостерігає за нею з-за вікна. Сухі гілки затріщали під вікном, і темна тінь миттєво зникла.

— Знаєш, — промовила Меггі, — я, як і ти, колись стояла тут, у цій кімнаті, і переді мною був такий самий вибір. Але ми не можемо залишатися тут безкінечно. На все є свій час. Я перебуваю тут уже одне століття, і наступною хранителькою крамниця вибрала саме тебе. Але чи відповіси ти на її вибір?

Меггі на мить замовкла, а потім продовжила:

— Я не марно показувала тобі всі ці кімнати, адже знала, що ти станеш моєю наступницею. Просто не хотіла розповідати тобі про це раніше твого часу. А тепер твій час прийшов...

Вона поглянула на книгу, що лежала перед ними.

— Ми не випадково стоїмо в Кімнаті вибору, і ця книга перед тобою теж тут не випадково. Якщо ти погодишся, то зможеш щомісяця, один раз на місяць, навідуватися до свого батька. У тебе буде лише один день, після чого ти муситимеш повертатися назад.

У голосі Меггі з'явився легкий смуток.

— Знаєш, мені вже давно немає до кого повертатися. А ти зараз стоїш перед вибором. Подумай над цим. Емілі мовчала кілька секунд, не зводячи погляду з порожньої книги.

— Мені потрібно подумати і завтра ввечері я дам відподь.

— Емілі, і ще дещо... Ти бачиш он ту книгу, що стоїть на столі? Це не просто книга. Саме через неї ти зможеш спілкуватися з крамницею. У ній немає жодного написаного рядка, а всі її сторінки порожні. Коли візьмеш ручку й напишеш запитання, відповідь сама з'явиться на її сторінках. Також хочу, щоб ти знала: тут уже давно подейкують, що в лісі живе стара відьма. Вона зовсім не виглядає старою, але рідко хто бачив її на власні очі. Саме вона зробила це місце таким, яким воно є зараз. Кажуть, що колись вона хотіла щось викрасти звідси й послала сюди своїх прибічників. Однак їй це не вдалося. Та все ж подейкують, що вона й досі марить тим, що тут є, і час від часу спостерігає за цим місцем. Тому прошу тебе, будь обережна, щоб випадково не зустрітися з нею, адже вона вміє дуже майстерно брехати. Я не хотіла лякати тебе раніше твого часу, але тепер, коли ти стоїш перед вибором, ти повинна це знати...

І ще одне. Якщо ти погодишся, то в мене є ключ, який відкриває абсолютно всі кімнати цієї крамниці. Тоді він стане твоїм, і ти зможеш відкрити ним будь-які двері. 

— Меггі, мені потрібно подумати, і завтра ввечері я скажу тобі відповідь. А зараз мені потрібно побути самій. 

— Добре, я чекатиму до завтра! 

І тоді Емілі повільно вийшла з крамниці й рушила вузенькою лісовою стежкою. Ліс зустрів її тихим шелестом листя й прохолодою, що ховалася під кронами високих дерев. Сонячні промені пробивалися крізь густе гілля, малюючи на землі золотаві візерунки. Повітря було наповнене запахом хвої, вологого моху та квітів, що росли обабіч стежки, а десь неподалік співали птахи, а легкий вітер ніжно колихав молоді гілки, ніби перешіптувався з лісом. Здавалося, кожне дерево тут зберігало власну історію, а кожен крок Емілі лунав так тихо, ніби сам ліс не хотів порушувати її думок.

Вона йшла неквапливо, роздумуючи над словами Меггі та над вибором, який мав змінити її життя. Час від часу дівчина зупинялася, вдивляючись у сонячні промені, що пробивалися крізь листя, ніби сподіваючись знайти серед них відповідь, і незабаром до її слуху долинуло тихе дзюрчання води. З кожним кроком цей звук ставав усе виразнішим. Стежка плавно звернула між старими деревами й вивела Емілі до знайомого струмка. Тут було напрочуд затишно: прозора вода повільно огинала гладеньке каміння, а над нею схилялися довгі гілки верби, створюючи маленький зелений прихисток. Вона дійшла до струмка і знову зустріла там того ж чоловіка, що й минулого разу, і запитала його:

— Вітаю, а чому ви досі тут, якщо вже знаєте розгадку таємниці і можете повернутися додому?

— Я досі тут, тому що мені вже немає до кого повертатися. І навіть якщо я знаю розгадку таємниці і вихід з крамниці без плати своїми спогадами, я все ще не готовий це зробити. Розумієш, Емілі, знати відповідь і скористатися нею — це дві різні речі. Адже зараз є дуже багато людей, які знають, що потрібно робити, щоб втілити задумане у життя, але й досі чомусь цього не роблять. А знаєш чому?

— Я не думала про це! Чому саме?

— А все тому, що вся справа в тому, що вони носять маски. Ти вже була у кімнаті незірваних масок?

— А як ви про неї дізналися?

— Я знав про неї від самого початку! Я мав стати наступним хранителем крамниці після Ендрю, найпершого хранителя. Його вже давно тут немає, він повернувся у свій світ! Та в останній момент я відмовився, тому що не хотів знімати маску, не хотів бути тим, ким насправді я є. Я вдавав із себе іншого, вдавав, що я не той, ким являюся насправді, лише тому, що не хотів іти далі. Я сказав, що не знаю розгадки таємниці, лише тому, що не хотів робити те, що було б потрібно зробити у той момент. Потрібно було відпустити минуле, а я не хотів, хоча знав, що так потрібно зробити. І тепер ти розумієш мене? Я, як і багато інших людей, мріяв колись досягнути того, чого бажав, але маска, яку я надягнув, не давала мені це зробити, тому що я боявся, що про мене подумають інші, і тримався за те, що давно пора було відпустити. І тепер я тут. Тому що мені так зручно. Не повторюй моїх помилок.

— Мені дуже шкода що у вас все так сумно склалося! А як  саме Меггі прийшла сюди і стала наступною хранителькою?

— Я мало що про неї знаю. Коли я відмовився стати хранителем, прийшла Меггі. Вона і стала наступною хранителькою крамниці після Ендрю. А я пішов і більше нічого про це не знав і незнаю. Ти знаєш я насправді знав вихід, та не наважився ним піти. І таких людей багато. Вони знають, що потрібно робити, щоб бути такими, якими мріють бути, і досягнути того, про що мріють. Але не наважуються йти таким шляхом, тому що для цього потрібно зірвати свою маску. І бути самим собою, і для цього потрібно мати сміливість. Не повторюй моїх помилок, будь тою, ким ти являєшся!