Глава 3

Проснулася від стукоту в двері , подумавши що Софі передумала і вернулася" такі совість зіграла" відчинивши двері на вході я побачила
"Високий, блідий з сірими очима та чорним волоссям"це був Мирон. Ми дивилися один на одного декілька хвилин... 

Може ти мене запросиш до себе на каву, засміявся він. 

Про що нам говорити вирвалося у мене?! Ти мене звільнив з роботи, зробив так що я неможу знайти роботу іншу що ще ти хочеш? Мирон дивився на мене і про щось міркував з часом розпочав розмовляти: по перше я заглянув по документи, по друге маю повне право тут находитися тому що це відтепер моя квартира, засміявся він, так що прошу покинути моє житло. Я була в ступорі декілька хвилин, потім накинулася на нього, кричала що ненавиджу його всім своїм серцем.Схопивши мене на руки і виставивши за поріг з моїми речами він закривши двері вийшов з дому і поїхав.Я з'їхавши на ліфті, спіймала таксі і приїхала на вокзал.   

Просидівши там три години, я думала про все що у мене сталося, і про те що мені робити, куди податися, так як у мене нікого небуло. Тут я побачила чоловіка і він направлявся у мою сторону -Невже це ти?закричав у мою сторону.Я не звернувши уваги , вставилася в телефон, він підійшов ближче.- це я Рон, хіба ти мене не впізнала-я підняла очі і побачивши його зраділа і обняла його. -Що ти тут робиш -Це довга історія, незнаю куди мені подітися -Тоді  переїджай до мене, я живу з сестрою, вона не буде проти - Мені якось не зручно , але я згодилася так як у мене не було другого виходу.Ми сіли в дуже гарну машину, і розмовляючи про все що сталося з нами за всий час розлуки, непомітно приїхали на місце