Забуття
Прощення
«В моменти жалості та болю,
Всі люди обирають бій,
За правду, волю за свободу!
Або, за воєводи заповіт.
Немає сил. Немає віри.
Не залишилось ні-чо-го,
А тільки влади договори,
Стоять в главі правління усього.
Глибока ніч, навкруги тиша.
По темних вулицях йде чоловік.
В спині його ножі. Так дивно.
Я бачив, їх було аж шість.
За ним, мов тінь йшов лицар сірий.
Він виглядав могутнім, вірним.
Він бачив все, і зрозуміє…
Лиш він повірить на слово йому…
Той лицар зброю склав уже давно.
В руках його була держава.
Велика, славна, вольова.
Вона змінилась за століття.
Незмінним залишався тільки він.
За всі роки не заслужив прощення.
Він гнив в росі оброслий павутинням.
Його оточував лиш ліс.
Роки минали, сторіччя змінювали хід,
Та залишалося незмінним, його заточення в кайдани...
Він підкорився, став покірним,
Але продовжував чекати...
І він чекав.Чекав прощення,
Від лицаря, що чари зніме.
І зможе заспокоїти його,
Та і зцілить душу й серце…»
#1546 в Фентезі
#276 в Бойове фентезі
Відредаговано: 05.09.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
